Слемуй як уперше

Середа, 11 лютого 2015, 11:47
Як провести вечір вівторка? Відкинутись у м’якому кріслі і позалипати в стелю? Банально посидіти в Інтернеті? Перекинути кілька чарок чого-небудь міцного? Чи взяти теку зі своїми «шедеврами», начисти черевики до блиску, поправити бюст (якщо у вас такий є), нанести бойовий макіяж, вийти на сцену і порвати публіку, як шимпанзе енциклопедію?
Слемуй як уперше

Гарні пропозиції. І цілком реальні, особливо якщо (випадково, під дулом «калаша» чи якось іще) відвідати Слем — літературно-тусовочний захід, який відбувається в арт-кафе «Акуна Матата» мало чи не щомісяця. До речі, на Слемі можна не лише показати свої літературні скіли, а й реалізувати все перелічене вище — позалипати на дивані чи пуфику, посидіти в Інтернеті і, звичайно, спожити певну кількість алкоголю, навіть нахрюкатись.

Я Слем почав відвідувати доволі давно. Перше знайомство із цим заходом відбувалось кілька років тому, і тоді я, молодий і заляканий сесією студент, отримав шок, не скажу, що культурний, адже очікуваний літературний вечір відбувався в густому сигаретному димі, учасники відригували алкогольним віддихом і часто несли якусь ахінею зі сцени. Нічого спільного із тим, що я раніше асоціював з «літературним вечором», не було, а асоціював я теплі посиденьки у светрах з оленями, релаксування з великими чашками какао під мотонне бубоніння якогось поета про зайчиків, квіточок, взаємне кохання та іншу фантастику.

Але потім зрозумів, що і сигаретний дим, і пиятика, розслаблена атмосфера, голі зади зі сцени — це норма для Слему. Така вона сучасна творча тусовка.

Слем 10 лютого зібрав чимало читців та звичайних слухачів. У тьмяному приміщенні арт-кафе народ, розвалившись на пуфиках і вмостившись на не надто м’яких диванах, приготувався до потоку зі сцени якісних поезії, прози, стедапу, загалом, усього, що забажається, тільки швидше. «Традиційний» слем-майстер (ведучий, якщо хто не знає) Мультфільм Гагарін сказав кілька вступних слів, порадив учасникам робити під час виступу робити, все, що заманеться (навіть оголити якусь із частин тіла, навіть так), залишив сцену, а на його «пост» заступив Дмитро «Тункоф» Ковтун — маститий мастодонт слем-руху, неодноразовий переможець, гуморист, сантехнік. Тункоф якийсь час крутив стійку мікрофона, яка і без того хиталась, разом із таким собі Вінтом (людина в шляпі, котра вносить в ноутбук результати оцінювання учасників заходу) розігрівав публіку, пропонуючи викупити аркуші з оцінками, але народ на це вівся в’яло.

Потім почались виступи. Учасники блискавично змінювали один одного. Відстрілявся (тобто відчитався) свої визначені три хвилини, дай місце іншому. Читали і поезію, і прозу, переважно песимістичну, інколи «ванільну» та закручену, дехто присипляв розморену публіку філософськими роздумами. Оцінки виставлялись невисокі, один чувак, котрого я місяць тому бачив на місці ведучого на Моші (захід, схожий на Слем), не балував виступаючих високими оцінками, які, цілком ймовірно, нікого не хвилювали. Читав і я, взявши із одного фільму Джармуша «позивний» «Пес-привид», здається, публіці сподобалось.

Після п’ятого учасника стійка мікрофона зовсім «розгулялась». Тункоф вп’яте питає в присутніх, чи немає в когось ізоляційної стрічки, а потім дістає із задньої кишені безмірних джинсів сантехнічні муфти. Можливо, ними можна було б відремонтувати стійку, натомість Тункоф дарує їх учасникам, що прийшли на Слем уперше. До речі, новобранці не надто в темі, хвилюються, їм хочеться зірватись з місця і залишити по собі акуратний отвір у стіні, їх лякає творчо-хаотична атмосфера заходу, перепалки між слем-майстром, Вінтом і Гагаріним, який сидить у залі і голосно все коментує. Принаймні, це все відчував я, перший раз відвідавши Слем.

Мабуть, творчо-літературна вакханалія тривала до пізньої ночі. Лились алкоголь і викручено-зневірені тексти з покусаних від хвилювання вуст учасників. Я пішов після першого туру, проте навіть цього часу достатньо було, аби «поваритись» в неповторній атмосфері заходу під назвою Слем.

comments powered by HyperComments