Справжній, серйозний, сумний. «Арабески» розпочали квітень прем’єрою

«Монолог про найважливіше» від «Арабесок». На сцені — два чоловіки. Обидва без гриму і костюмів. Тобто, якщо б сіли до глядацького залу — нічим би не виділялися.

Але один з них — актор. Другий надягає навушники, стає за пульт. Перші кадри на великому екрані поза «живим планом» — починається вистава. Відео, музика і актор створюють її.

«Не знаю, як, але мушу ще сказати, для чого є культура і чому варто за неї платити. Бо я вважаю, що якщо ми утримуємо за гроші платників податків збройні сили, ми також повинні за ці ж гроші утримувати театри. Чому? А з цієї самої причини: для захисту наших кордонів, для захисту кордонів суверенності і демократії. Може, хтось знає, як це сказати, як це пояснити щоб було зрозуміло? Чи можна збройні сили порівняти з театром? А власне, власне можна», — слова з п’єси драматурга Польського театру у Вроцлаві Мажени Садохи.

Вона написала п’єсу-протест проти недофінансування і втручання влади у справи театру, де Мажена працює. Місцеві чиновники постійно намагаються змістити директора, а міністр культури застосовував усі доступні важелі, щоб заборонити останню прем’єру. «Арабески» поєднали гострі політичні тексти з лірикою українців Сергія Жадана та Юрія Андруховича.

Речитатив, спів, декламація, крик. Здається, єдиний актор — Місько Барбара — використовує усі доступні людству звукові та мовні засоби, щоб донести до глядача те саме, «найважливіше» із назви.

Відео і музичний супровід додають ефект. Над ними працювали Михайло Шильнов і Юрко Єфремов з Місько Барбарою, відповідно. Спочатку може здатися какофонією, але поступово формується цілісна картина.

Нескінчені візуальні, музичні і мовні повторення фактично вбивають найсуттєвіше у розум глядача: «Це — мій протест. Справжній, серйозний, сумний», «Чи хочу я дивитись телебачення, чи театр? Зрештою, також на букву «т», але дещо інакше», «Культура є роботою, я борюся за свою роботу», «Я не хочу постійно протестувати, я хочу грати вистави».  

Актуальний для будь-якої країни матеріал у харківському театрі конкретизували. Для прикладу — влучна цитата з Конституції України, обігрується у виставі. У процесі донесення змісту, від тексту залишається лише «Держава забезпечує, держава сприяє, громадянам гарантується». Фрази повторюються і в загальному контексті звучать майже загрозливо.

Отримати власні враження від вистави «Монолог про найголовніше» можна 17 квітня о 19:00. Наступної ж суботи, 9 квітня, у театрі «Арабески» дадуть «Червоного Елвіса». Докладніше про програму і вистави – на сайті театру.

Фото — Анна Ільченко.