Юрій Іздрик та Ірина Цілик, при підтримці Сергія Жадана, представили нові книжки у Харкові

Тетяна Зарубіна  |  Вівторок, 26 квітня 2016, 02:27
Відомі автори, які вже стали класиками сучасної поезії, презентували нові книжки для харківських шанувальників. Модератором вечору став Сергій Жадан. Зустріч стала частиною «Всеукраїнського туру: Юрій Іздрик та Ірина Цілик».
Юрій Іздрик та Ірина Цілик, при підтримці Сергія Жадана, представили нові книжки у Харкові

Літературний вечір та презентація нових книжок Юрія Іздрика «Summa» (у співавторстві з Євгенією Нестерович) і поетичної збірки Ірини Цілик «Глибина різкості відбулися у рамках проекту «Мережа», організатором якого є Міжнародна літературна корпорація MERIDIAN CZERNOWITZ. Проект був реалізований за підтримки фонду «Відродження».

Ірина Цілик: «Про війну писати складно, це така тонка межа».

Ірина Цілик розповіла про свою нову книгу. Збірка під назвою «Глибина різкості» складається з чотирьох розділів. Авторка прочитала кілька поем з першого розділу під назвою «Гербарій», про які коротко сказала: «Це такі собі сімейні історії, я спробую відшукати в шафі певні скелети».

Зворушливі вірші змусили весь зал затамувати подих:

«Холодно, тепло, тепло і знову холодно,

знову непройдені рівні й глибокі тріщини.

Хтось на коліна кладе мені сиву голову.

Ти потерпи. Ще день, ще життя, ще трішечки.

Білими плямами — лиця чиїсь в розфокусі.

Хто вони, хто? Далекі близькі і втомлені,

мовчки зникають; в кожнім сутулім корпусі

знаки питання міцно в хребет вмонтовані.

Зламані долі й щастя як заперечення.

Рани фантомні й клаптики подорожника».

Подарунком для слухачів також стала поема «Формула Гауса», про спілкування між батьком, який пішов з сім’ї, та малою донькою.

Вірш «…Ось ідуть двоє» Ірина представила так: «Цей вірш написаний за мотивами мого ж сценарію. У мене якось часто виходять такі перехресні штуки – напишу оповідання, потім сама за ним знімаю кіно. Ось нещодавно у березні  теж – написала вірш, а потім усвідомила, що це не тільки про моїх героїв, але і про мою сім’ю, прабабусю і прадідуся. Вони були репресовані, їй вдалося втекти з етапу на Соловки, а йому – ні. Такі історії є в кожній родині, так чи інакше», – розповіла авторка. За словами Ірини Цілик, цей вірш є відповіддю на те, про що був знятий її короткометражний фільм «Дім», який з’явився на екранах у березні цього року.

Відповідаючи на питання Сергія Жадана, як поети будуть ставитись до своїх книжок через, приміром, 20 років, Ірина відповіла відверто: «Ті книжки, які в мене виходили навіть десять років тому – я їх взагалі бачити не можу, і від них відхрещуюсь, що я їх не писала. Тому, я думаю, через двадцять років і поговоримо. Це вірші, і важко оцінки давати, що воно все і заради чого. Не писалося дуже довго і насправді дивно прозвучить, як почало писатися. Це було літо 2014-го – того, коли ми всі не розуміли у якій ми реальності. Ми пішли на гламурну вечірку, де усе було дуже дорого і весело, лилося ріками. В якийсь момент я звідти втекла і пішла нічним Києвом через Майдан. Прийшла додому і почала писати. Мій другий цикл під назвою «В’єтнамки і бєрці» – для мене найбільш незвичний. Про війну писати складно, це така тонка межа. Крок вліво, крок вправо – і це вже звучить як спекуляція. Але добре, що є така фіксація, є вірші», – поділилась роздумами авторка.

Юрій іздрик: «Я суто клепаю віршики і збираю лайки».

Юрій Іздрик – живий класик української літератури. Він освоює все нові і нові території – попсові простори соцмереж і «живого» музикування. На презентації він зачитав декілька своїх віршів.

Сергій Жадан поцікавився у Юрія, спочатку з’явився драмтеатр чи вірші. Іздрик відповів з притаманною йому іронією: «Це все відбувалось паралельно. З’явилась жінка, якій то писалося. Ще хотілося щоб вона була солісткою драмтеатру, але з того всього вийшов тільки драмтеатр, і то наполовину. А я почав фігачити щодня по віршу, і це триває уже три роки. Це, по суті, графоманія, але така штука, яка виконує багато функцій. Я нічим не займаюсь останні роки, але людина, вихована у комсомольські часи, не може зовсім нічого не робити, мучить совість. А так віршик написав – і свободєн. З огляду на мій замкнутий спосіб життя, це єдиний спосіб комунікації з соціумом. Я суто клепаю віршики і збираю лайки. Зрештою, кожна людина потребує любові по піраміді Маслоу. Концерти у драмтеатрі бувають рідко, а тут жеж хочеться щодня. Крім того, зараз це вийшло з формату живого журналу, я там прозу писав. У фейсбуці тепер яка проза? Треба віршик. І це змушує писати три-чотири – максимум – строкові вірші. У фейсбуці я граю роль соціального оптиміста, влюбльонной дєвушки, все дуже красиво. А коли пишеш для себе, то пишеш трохи більше правди», – розповів поет.

Літературний вечір продовжився чуттєвою декламацією віршів у авторському виконанні та бурхливою роздачею автографів наостанок. Нові книжки сучасних класиків зайняли своє гідне місце у серці кожного шанувальника.

comments powered by HyperComments