У Харкові розпочалась низка заходів присвячених темі Голодомору

Голова Братства Політв’язнів і Репресованих Анатолій Здоровий почав із того, що українці вже звикли до свідомо заниженої статистики жертв Голодомору. Посилаючись на звіт перед Сталіним 1934 року, Анатолій Кузьмович стверджував, що в період 1930-1933 років загинуло 12,5 млн. мешканців України, 2,5 млн. з яких припадає на Харківську область.

Очільник Харківського осередку ОУН (м) Микола Старунов наголосив на тому, що до першого класу він пішов один. Жодного однокласника чи однокласниці не було, бо всі померли з голоду.

Щодо сучасного законодавства України, то правозахисник Євген Захаров зазначив, що попередній президент Віктор Ющенко домігся ухвалення закону про визнання факту голоду, а не Голодомору, як геноциду проти української нації. Водночас, Євген Захаров наголосив на тому, що якими б хибними не були думки людей щодо цих подій, переслідування за погляди в Україні не потрібні. Переконувати людей і доносити до них історичну правду треба в інший спосіб.

Під час обговорення також було зазначено, що голод не називають геноцидом проти українського народу, посилаючись на те, що голод мав місце і в Росії та Казахстані. Але за словами Євгена Захарова, у Казахстані також піднімають це питання й історики намагаються довести, що Голодомор на тих теренах було вчинено зумисно.

Звучала й така думка, що геноцид вчиняли не проти націй, а проти селянства, з метою його залякування і перетворення на безправну робочу силу, і саме тому, голод мав місце і в Росії.

«Але факт Голодомору 1930-х років не зникне з пам’яті людей безслідно. В Україні вже встановлено понад 7 тисяч пам’ятних дошок і пам’ятників Голодомору. І для цього не видавались якісь масові укази, і їх не ставили примусово. Це є свідченням того, що український народ уже не зможе забути цю трагедію», - такий коментар дала фахівець з історії східної Європи, викладачка Стразбурзького університету Керстин Йобст.