Народною творчістю за соборність України: харківська "Просвіта" організувала мистецький вечір
Однією із таких подій став літературно-музичний вечір до Дня соборності України, організований харківським осередком товариства «Просвіта» 18 січня і проведений в актовому залі Державної наукової бібліотеки імені В.Г.Короленка (Фоторепортаж).
Зустріч відбулась у традиційному, дещо офіційному стилі, зібраши, на жаль, переважно постійних поціновувачів харківської «Просвіти». Можливо, молодь мало цікавиться українського народною творчістю або захід був недостатньо, як зараз модно говорити, «пропіарений». Публіка в залі, яка почала збиратися ближче до другої години, була за віком переважно далеко «за», проте, даруйте за каламбур, їй все ще не було «по»: хтось вигукував революційні гасла типу «Слава Україні-Русі», дехто жваво обговорював майданеві події, а деякі просто смачно "відривались" під такі невмирущі хіти української естради, як «Родина, родина», «За роками роки», що лунали з чийогось портативного програвача.
Зустріч розпочалась із декламації вірша «Вставай з колін, нова держава», який повністю відповідав революційним настроям присутніх. Після бурхливих оплесків, розпочалась основна частина зустрічі словами ведучої, котра привітала присутніх і згадала нелегкий шлях України до соборності. Потім розпочались виступи учасників, серед яких варто виокремити колектив заслуженого діяча мистецтв Юрія Алжнєва та його вокального колективу, який виконав кілька як відомих, так і нових пісень: «Ой, здоров-був господарю», «Черемшина», «Два кольори», «Ой, помню, помню». Сильні, поставлені голоси вокалістів, кожен із яких був несхожий один на одного, помітно оживили аудиторію, яка почала сумувати під гнітючі вірші та меланхолійні романси, дехто навіть спав чи почав обідати.
Окрім пісень, було продекламовано кілька віршів, з-поміж яких прозвучав доволі маловідомий твір В. Маяковського, який був нібито написаний для сучасних подій:
«А что мы знаем
о лице Украины?
Знаний груз у русского
тощ — тем, кто рядом,
почёта мало…»
Загалом, захід відбувся доволі успішно, хоча особливих веселощів й не було. Можливо, на фоні «диких танців» інколи потрібно відпочити під гітару, послухати визнані народом перлини творчості. Чекаємо на наступні зустрічі, адже вони, нехай і не мають великого впливу на суспільну думку, проте гуртують українців.
