Харків’яни висловили свою підтримку Олегу Сенцову

Через це небайдужі харків’яни вирішили виразити свою солідарність з українським політв’язнем. Вони зібралися біля російського посольства, де закликали російську владу звільнити Сенцова.

«Олег зараз знаходиться в ув’язненні на території Росії, – розповів Дмитро Олійник, організатор заходу, – тому вирішив його морально підтримати, написати йому листи. У нас є людина, яка повезе написані харків’янами листи. Можливо, нас там хтось в російському посольстві почує чи зверне на нас увагу… Я вважаю, що це сфальсифікована справа. Це для того, щоб тиснути на Україну. Бо в Росії знають, що українці ніколи не залишать своїх».

Згодом учасники акції рушили до Літературного музею, де відбувся показ фільму «Гамер». Це дебютна повнометражна стрічка Олега Сенцова, яка розповідає історію українського підлітка-геймера. В ньому порушені такі проблеми, як комп’ютерна залежність, соціалізація та пошук себе у суспільстві.

Під час показу фільму учасники акції могли написати листа Олегу Сенцову чи іншому політв’язню.

«Це вже традиційна акція, – зазначила Олена Абіюк, активістка харківського Євромайдану, – вона, як завжди, буде проходити паралельно з показом фільму. Настрій є дуже важливим. Бо незнайомій людині важко писати. Це специфічна робота. Робота душі. І людина більше ніж три листи зазвичай написати не може. Але звичайні листівки з вітаннями – це кожен напише. Я знаю, що хлопцями подобається, коли пишуть про якійсь враження, наприклад, про літо, дерева, трави. Про емоції. Бо їм цього не вистачає».

Всі написані листи будуть передані через організацію «Слова свободи». Її заснувала Яна Гончарова, яка свого часу емігрувала з Росії. Вона була присутня на всіх судових засідання і навіть під час судового процесу передавала політв’язням листи через ґрати. За словами Олени Абіюк, велика кількість листів здатна справити враження на таки дойдуть до адресата тюремників. І чим більше їх буде написано, тим більша вірогідність, що адресат таки їх отримає. Але головне, щоб в листах не було «політики». Бо цензура може не пропустити