Літературний клуб «Апостроф» організував вечір пам'яті Ігоря Качуровського
Четвер, 5 вересня 2013, 12:18
18 липня в Мюнхені пішов з життя Ігор Васильович Качуровський (1918, Ніжин — 2013 рр.), видатний український поет, прозаїк, літературознавець та педагог. Останній з неокласиків, гуманітарій-енциклопедист,чий творчий доробок налічує десятки поетичних збірок, перекладів, літературознавчих розвідок. Він зробив значний внесок у розвиток української культури, проте на історичній батьківщині він так і залишається невідомим для широкого загалу.
Літературний клуб «Апостроф» організував вечір пам'яті Ігоря Качуровського

3 вересня харківський літературний клуб «Апостроф» в приміщенні книгарні «Є» провів вечір пам'яті Ігоря Качуровського, аби не тільки віддати належне його літературним та науковим здобуткам, але й познайомити людей з його особистістю: розповісти, якою людиною він був, чого прагнув і як прожив своє життя. «Не можу сказати, кому першому прийшла думка провести день пам'яті Ігоря Васильовича, - розповіла Лариса Вировець, керівник клубу «Апостроф», - «Це спільна ідея. Всі разом так вирішили. Це була творча робота, яка не вимагає особливих зусиль. Крім того, цей день просто не можливо було не відзначити. Ми спілкувалися з ним. Він був для нас близькою людиною».

Про довге насичене життя Ігоря Качуровського розповідала його учениця, поетеса та перекладач Олена О’Лір. Воно, за її словами, справді нагадувало сюжет пригодницького роману: втеча від переслідувань з боку влади, довгі поневіряння на чужині, важка фізична праця заради виживання і разом з тим – активна літературна, наукова та громадська діяльність, чиї здобутки були визнані далеко за межами української діаспори.

Не зважаючи на те, що майже весь його життєвий та творчий шлях пройшов на чужині, він завжди залишався суто українським письменником. "Можемо дивуватися, що давало йому силу та наснагу залишатися українцем, де б він не був, - розповідала Олена О’Лір, - будь-то в Росії, Австрії, Аргентині чи Німеччині. Він скрізь залишався українцем і все життя працював на українську культуру".

 Ігор Качуровський не забував підтримувати тісні зв’язки зі співвітчизниками. Навіть на схилі свого життя, замкнений у власній домівці через хворобу, Качуровський продовжував вести листування. Одним з його адресатів була харківська поетеса та письменниця Люцина Хворост. Вона так згадує про це листування: "Я побачила, що це людина дуже товариська, енергійна. Хоча останні роки життя були для нього не надто радісними, адже через хвороби він був змушений багато днів проводити в чотирьох стінах. Це його дуже гнітило. Він рвався до світу, до нових вражень. Іі цю неможливість бачити щось поза межами свого будинку він компенсував таким інтенсивним листуванням. Його листи були надзвичайно цікавими. Вони починалися з фрази «чи знаєте ви що», де Ігор Васильович наводив якийсь цікавий факт з біографії того чи іншого літератора. Він знав історію літератури не лише української, а й світової. Він міг про найвище, найвеличніше говорити шанобливо і просто. І цим зацікавлювати. Я ще раз пересвідчилась, що українська література на кінець ХХ – початку ХХІ століття має неперевершені взірці для вшанування та наслідування".

Ігор Качуровський й досі залишається маловідомим: не так вже багато українців знають про постать видатного літератора та науковця, не говорячи вже про його творчість. Проте, як сказала Олена О’Лір: «Дуже часто творцями шедеврів є далеко не найвідоміші автори».

comments powered by HyperComments