Євген Положій презентував нову книгу «Риб'ячі діти»
Це книга про бродячу білу собаку, яка, поневіряючись поміж людей, намагається врятувати своїх цуценят. «Центральний персонаж в цій книзі – собака, – розповів Євген Положій, – сука. Дівчинка. Білява така собака, довга, довгоморда, худа, з куцим хвостом. Вона народжується на вулиці і через кілька років помирає. І всі ці персонажі, до яких вона дотична, вони навколо неї обертаються. Її звати по-різному – Білка, Білявка, Білл, Бімоль. Собаки ж не говорять, тому кожна людина називає її так, як вважає за потрібне».
Окрім самої собаки, в цій історії присутні безліч інших персонажів. Це Художник, Пацанчик, Краєзнавець, Танцівниця, Священик, Директор Цвинтаря, Мер, Ветеран, Дівчинка та Собаколов. Всі вони різні і кожен проявляє себе по-своєму по відношенню до головної героїні. «Одна з ідей книжки полягає в тому, що суспільство, яке дозволяє і навіть стимулює вбивство бродячих беззахисних тварин, воно рано чи пізно зіткнеться з проблемою того, що люди почнуть безкарно вбивати один одного. Так воно зрештою і сталося» – підкреслив автор.
Другий персонаж, навколо якого обертаються люди – це собор, який виступає у ролі певного узагальненого образу. Його стіни тріскаються, але про це мало хто знає. Про це відомо добре відомо хіба що Краєзнавцю, який хоче її врятувати. Проте навколишні до цього ставляться досить байдуже. Зрештою люди опиняються поміж собором та мертвими псами які гинуть. Їх нелюдськими способи вбивають спеціально навчені люди, як працюють в комунальному підприємстві. Вони впевнені що роблять добру справу, рятуючи місто від бродячих собак, які кусають людей. «А з іншого боку церква, яка тріщить, – продовжив Євген Положій, – і вона запитує себе: чи можемо ми, люди, претендувати на якусь кращу долю? Чи маємо ми на це право? Якщо навколо нас таке відбувається, то як можемо ми розраховувати на краще життя. Чому? Тому що нас створив Господь? Тільки тому? Чи ми мусимо щось змінити
