Мисливські байки у Кав’ярні Пока
Так вже сталося, що в 20-х роках минулого століття чимало тодішніх літераторів мале спільне хобі – полювання. Воно з часом посіло значне місце в їх побуті. Частково цьому сприяв авторитет Миколи Хвильового, який був затятим мисливцем. Але як би то не було, мисливство стало таким популярним заняттям, що згодом в сфабрикованих проти літераторів справах фігурували слова, почуті саме під час полювання.
«Сьогоднішній захід буде особливим, – розповіла Марина Куценко, наукова співробітниця Літмузею, – ми на нього чекали довго, ще з весни. Адже більшість письменників 20-х років, яким присвячений цей проект, мала одне спільне хобі – полювання. А у серпні відкриття мисливського сезону. І це ми пропонуємо відзначити у стилі письменників 20-х років. Буде мисливський квест в садку Літмузею. Відвідувачі дізнаються, які у них були улюблені мисливські собаки, куди вони разом з товаришами їздили на полювання, і, власне, на кого вони полювали і кого впольовували».
Відвідувачі Літературного музею змогли дізнатися більше про побут письменників тих років, послухати мисливські бувальщини та небилиці, познайомитися з їх надійними супутниками – мисливськими собаками. «Основні письменники, яких ми сьогодні згадуємо, є у нас на стрічці, – зазначила Марина Куценко, – це шаржі, які ми спеціально замовляли до цього дня. Звісно, буде Хвильовий, буде Йогансен, Вишня, Досвітній, Слісаренко, Смолич, Дніпровський, Куліш, Ірчан Любченко… Цей перелік можна продовжувати довго».
Також відвідувачі змогли перевірити свою влучність у літературному тирі. Цілями, на щастя, були картки із зображенням різних тварин чи предметів, до яких було додане іронічне та дотепне послання. Таким чином, був згаданий літератор Олекса Слісаренко, який любив стріляти по тарілках, але ніколи – по живим істотам.
