Прості люди та громадські активісти проводять по всій Україні пікети проти злочинних дій української міліції
Люди, які зібралися сьогодні, 1 червня під стінами облуправління МВС, відмовилися називати організаторів заходу, оскільки пікет не був політичною акцією, крім того, у нашій державі оприлюднювати такі дані небезпечно.
У своїх маленьких промовах пікетувальники розповідали про факти того свавілля, яке чиниться зараз українською міліцією. За словами активних учасників заходу, люди, які перебувають в міліційних застінках викидаються з вікон, як мешканець Шаргорода Ю. Кульбачук; або отримують тяжкі тілесні ушкодження, як мешканець Вінниці Юрій Заболотний; або загадково стають майже інвалідами, як мешканець Шаргорода Анатолій Кулик; або отримують важкі побої, як Кіровоградський підліток Бондар Андрій, або отримують смертельну черепно-мозкову травму, як вінничанин Олександр Оніщенко; або гинуть за загадкових обставин, як київський студент Ігор Індило.
Пікетувальники наголосили і на тому, як саме виправдовує міліція свої злочинні дії і зачитували цитати їх слів: «ми не знаємо, чому він стрибнув з вікна на четвертому поверсі», «гадки не маємо, хто пробив йому голову», «пальцем не чіпали його нирки і печінку», «пісяє кров’ю? може хворий?», «упав на підлогу і убився, чому?– спитайте в нього». Люди проти того, щоб ці дешеві «відмазки» українських міліціянтів наша прокуратура визнавала як серйозні правові підстави для відмов у порушенні кримінального переслідування тих, хто «приймав» наших співгромадян живими і здоровими, а випускав – хворими чи мертвими. Пікетувальники також закликали правоохоронні органи не чинити свавілля і над іноземними громадянами, оскільки міліція не має права порушувати закони.
Оскільки міліція, як завжди, «не винна», то це означає, що винні стіни, підлога, меблі в міліційних приміщеннях та взуття на ногах міліціонерів. Відтак, українські громадяни, вийшли 1 червня 2010 року о 10 годині по всій Україні на пікети аби вимагати, щоб кожен нелюд в погонах, причетний до фактів катування людей, опинився найближчим часом за гратами. Люди не вірять в те, що міліція не має жодного стосунку до загадкових смертей в її службових приміщеннях, а також вимагають прозорого та справедливого розслідування кожного випадку катувань та принижень співгромадян в офіційних державних установах.
Про те, як цей захід проходив у Львові, в телефонному режимі розповіли його учасники. За словами львівського студента Олександра Шевченка, на майдані генерала Григоренка біля Львівського обласного відділення міліції зібралося понад 150 людей. Представники громадськості принесли портрет убитого Ігоря Індило, квіти і багато-багато маленьких свічок, які роздавали людям, аби ті їх поставили біля світлини загиблого юнака. Мета заходу і промови були аналогічними до тих, які мали харківські пікетувальники.
Навіть у далекому Львові люди вимагали припинити кримінальну діяльність міліції та будівельних структур, яка останнім часом розгорнулася в боротьбі за територію в Парку Горького. Мешканці Західної України просто вражені тими подіями, які відбуваються в Харкові. Люди вимагали припинити побиття захисників дерев і покарати тих, хто порушує закони.
Українська громадськість вимагає в найближчий тиждень оприлюднити через ЗМІ результати розслідувань вбивства Ігоря Індило та інших українців, згаданих у вищенаведеному тексті. Люди реально зобов’язуються виходити на вулиці, доки не буде покарано кожного вбивцю або ката у формі «правохоронця».
