Соціальна акція: як це – ходити в метро із закритими очима?

Суть цієї акції полягала в тому, щоб зрячі харків’яни відчули на собі проблеми та труднощі, з якими щодня стикаються люди з вадами зору в харківському метрополітені. Щоб відчути все це на собі, учасники акції зав’язували собі очі, а до рук брали спеціальну палицю. Їх супроводжували люди, які могли допомогти їм в разі необхідності.

«Цей захід направлений на те, щоб привернути увагу громадськості до нашого міського транспорту і його доступності, – розповів Андрій Бутенко, активіст ГО «Право вибору», – ми намагаємося зробити наше місто більш європейським і більш доступним для всіх категорій людей. Не тільки для незрячих, а й для людей на візках, людей з проблемами з пересуванням. Зокрема, ми сьогодні хочемо показати, з якими труднощами стикається людина, яка намагається зорієнтуватися без зору в нашому метрополітені. І ми намагаємося це виправити, щоб наше метро стало повністю доступним».

За ходом акції спостерігали експерти з дослідницького бюро «Sociologis». «Наше дослідження включає в себе два етапи, що вводять нас до контексту проблеми, – зазначила Поліна Опатова, – сам моніторинг передбачає оцінку станцій по різним критеріям – наскільки вони пристосовані до потреб незрячих та людей, які вони можуть мати проблеми з пересуванням. Отримані результати дадуть оцінку щодо доступності харківського метро та виявить ієрархію тих проблем, які потрібно вирішити в першу чергу».

«Такі дослідження можуть дати розуміння того, які станції є доступними, а які – ні, – додав Віталій Юрасов, – ці проблеми стосуються кожного. Взагалі, чим доступніше метро, тим краще для кожного з нас. У нас є доступні станції, а є такі, що потребують змін».

Спочатку, звісно, був інструктаж: учасникам розповіли, як слід рухатися метрополітеном та яких правил безпеки слід дотримуватися. Їх задача полягала в тому, щоб таким чином дістатися від ст.м «Держпром» до площі Конституції, де вони могли вже поділитися власними враженнями.

Експеримент був не таким вже простим. Особливо враховуючи той факт, що більшість людей звикла орієнтуватися саме на зір. «Я надто переоцінив власні можливості, – розповів Юрій Волошин, учасник акції, – я думав що це просто: є ціпок, є додаткові звуки. Але насправді, ти відчуваєш себе абсолютно безпомічним. Хоча мене супроводжували, але знайти двері, пройти в них, щоб тебе не вдарило, знайти турнікет, спуститися з ескалатора – це було архіважко. Я ледь не впав».  

Акція має привернути увагу харківської громадськості до того, що міське метро є незручним та небезпечним для людей з вадами зору. А ще до того, як можна допомогти незрячій людині безпечно пересуватися міським транспортом.