Лісова галузь України в умовах війни: сірі схеми, незаконні порубки, пресинг силовиків та свавілля «чорних лісорубів»
Суть конфлікту на території кар’єру біля озера Основа полягає в бажанні великого бізнесу (минулоріч – ТОВ «Геосенд», цього року – «Заводу Харківські Будматеріали») розширити існуючі кар’єри задля промислового видобутку піску. Для цього підприємства уклали договори з «Лісами України» щодо вирубки лісу на цій території та відновлення його на іншій, запропонованій держпідприємством. Втім, як часто буває, думку людей щодо знищення єдиного вцілілого у Харкові соснового лісу ніхто не спитав.
«Ми маємо забезпечити місто бетоном та бетонними блоками для оборони»
«Це майже 11 гектарів хвойного лісу з цілком здоровими деревами, які хочуть перетворити на кар’єр видобутку піску. Тобто місце відпочинку харків’ян біля озера Основа та важливу екоділянку Харкова збираються перетворити на промзону. Ми хочемо запобігти цьому та зберегти наш ліс, щоб в майбутньому наші діти не жили в «дюні» та дихали свіжим повітрям», — наголошує волонтер та еко активіст Артем Приходько.
Наприкінці травня 2024 року мешканці Основ’янського району та активісти ГО «За кращий Харків» зупинили спилювання дерев власниками піщаного кар’єру, викликавши поліцію. Наразі вони вимагають від державних органів розібратися у законності розширення місцевим підприємством кар’єру за рахунок лісу, що входить до природоохоронної зони «Нижня частина долини річки Уди» та до «Смарагдової мережі Європи». Україна приєдналася до цього проєкту, включивши до «Смарагдової мережі» майже чотири сотні об’єктів на своїй території.
«Після наших звернень до всіх відповідних служб ми з’ясували, що організація, яка добуває пісок спільно з «Лісами України» уклала договір на розширення кар’єрів і хоче весь ліс прибрати, — повідомила місцева мешканка Світлана Кураксіна. — Це все без думки громади, мешканців Жихора та інших мешканців нашого міста, які постійно тут відпочивають».
Основа або Нова Основа — історичний південний район міста Харкова, забудований переважно приватним сектором. Вздовж проспекту Гагаріна забудований двоповерховими повоєнними будівлями, а у районі залізничної станції Основа — 9-поверховими. На території Основи розташований Основ’янський гідропарк. Озеро (за радянських часів воно мало назву Комсомольське) — є одним із привабливих місць відпочинку харків’ян. Зі сторони річки Уди (на південний захід) до нього підходить Щербачівський бір, роблячи береги водоймища мальовничими та затишними. Північна частина озера має косу, яка облаштована для відпочинку.
На зустрічі с мешканцями 15 червня представникам ТОВ «Завод Харківські Будматеріали», які наполягають на законності розширення піщаного кар'єру, спільної мови знайти не вдалося. «Це не якась приватна ініціатива, адже кар’єр належить державі. І саме державні органи видають дозвіл на видобуток піску і території розширення кар‘єру, — заявила директорка заводу Анжеліка Удалова. — Ми повинні забезпечити місто бетоном та бетонними блоками». За її словами, вони йдуть, у тому числі, на актуальні цілі оборони Харкова.
Журналісти Ґвара Медіа звернулися із запитом до Харківської ОВА щодо наданої керівництвом заводу інформації. Втім, як виявилося, там не володіють інформацією щодо використання будівельних матеріалів, які виробляються вищезазначеним заводом для зведення фортифікаційних споруд в регіоні.
«Між обласною військовою адміністрацією та заводом “Харківські будівельні матеріали” відсутні будь-які договірні відносини щодо постачання матеріалів для будівництва фортифікаційних споруд, а також щодо встановлення робітниками вищезазначеного заводу бетонних оборонних блоків на дорогах м. Харків», – ідеться у відповіді ХОВА.
Після отримання цієї інформації хурналісти намагалися зв’язатися з представниками ТОВ «Завод Харківські Будматеріали», однак відповіді не отримали.
Міська влада підтримує місцевих мешканців з Основи
Під час чергового мітингу громадянського протесту на території кар’єру 27 липня ц.р., на який прийшло близько сорока містян, один з активістів Артур Ковальов розповів, що в цій місцевості нема централізованого водогону, тож існує велика ймовірність, що люди, які мешкають навколо лісу, можуть залишитися без води в будинках», — застерігає він.
«Домівки можуть впасти у кар’єр, адже поверхні ґрунти біля озеру наразі тримає саме ліс, і це не порожні побоювання, — скаржиться інша мешканка мікрорайону Тетяна Данько. — Адже саме така ситуація трапилася на початку 1990-х років. Тоді будинок просто зайшов у кар’єр, але ніхто не надав ситуації потрібного розголосу. Сьогодні також декілька багатоповерхівок, зокрема на вулиці Томській, стоять майже перед обривом. Між тим завод збирається все вирити майже до дитячого садочка. Куди дивиться місцева влада?»
Минулоріч в аналогічній ситуації з видобутком піску та вирубкою ліса на сусідній ділянці Жихорська-1 товариством «Геосенд» міський голова Харкова Ігор Терєхов під час громадських слухань став на сторону містян. «Я проти вирубки лісу в Жихорі. Цим питанням займатимуться наші юристи. Якщо потрібно буде домагатися справедливості через суд, ми підемо цим шляхом», — пообіцяв харківський мер.
Міндовкілля України врешті решт тоді відмовило в наданні дозвільних документів ТОВ “Геосенд”, яке збиралося знищити майже 20 гектарів Жихарського лісу.
Справа у тому, що Міндовкілля якимось дивним чином узгодило ТОВ «Завод Харківські Будматеріали» експертний висновок щодо оцінки впливу на довкілля (ОВД), за яким територія, що належить до європейського екопроєкту «Смарагдова долина» (низка територій особливого природоохоронного значення з 24 країн світу), раптом стала «промисловою зоною». Наразі харків'яни вимагають перегляду сумнівного ОВД і відкритих громадських слухань. Про це вони заявили 23 серпня 2024 року під час чергової екоакції, повідомляє Ґвара Медіа.
«Куди уїхав ліс? Він був ще вчора?!»
«В Оцінці впливу на довкілля не було графи про ліс. Це грубе порушення закону «Про довкілля» яким передбачено всебічне вивчення питання усіма зацікавленими сторонами — наголошує Валерій Ловчиновський, президент БО «Міжнародний благодійний фонд «Допомога дикій природі». За його словами, закон дає право громаді виносити під час громадських слухань певні рішення, вносити свої пропозиції та зауваження. Таким чином, оскільки в отриманому підприємством висновку не було графи про ліс, то саме ця норма закону не була виконана.
«Тому громада планує подати до суду і скасувати відповідний висновок Міндовкілля. У цьому їх підтримують колеги з правозахисної організації "Екологія-Право-Людина" (ЕПЛ), яка з 1994 року здійснює діяльність в сфері охорони довкілля, відновлення та покращення його стану й надає правову допомогу», — зазначає громадський діяч. Якщо передивитися новини різних років, захист природи для Ловчиновського – це звичайна повсякденна діяльність. Він фахово та відверто виборював право на існування лісів Жихора, Гомольші, Ізюмщини, був серед захисників не лише харківської природи у різні роки і при різних обставинах.
«Куди уїхав ліс? Він був ще вчора?!» — фільм з такою назвою Валерій Ловчиновський відзняв у далекому 2007 році. Він мав вибуховий резонанс, адже Валерій та його знімальна група об’їхали всі харківські ліси, які були зазначені на мапі саме як ліси. Про які усі були впевнені, що вони існують. Проте виявилося, що цих лісів вже давно… немає! Щоб люди думали, буцімто вони є, лісники залишали трішки «фасадів» біля популярних доріг. А там, вглибині, майже все виявилося порубаним та проданим.
Ловчиновський виклав фільм у мережу і переслав в усі лісозаготівельні компанії Європи, які в ті роки планували прийти в Україну за дешевою сировиною. «Щоб вони не думали, що тут все гаразд, і знали, що їхні оборудки з нашими лісниками теж будуть викрити і стануть відомими. Можливо, це якось позитивно вплинуло на подальші події, хочеться в це вірити…», — каже екоактивіст. Головним наслідком цього фільму для нього особисто було запрошення стати радником по екологічним питанням голови Харківської облдержадміністрації на громадських засадах. Це надало Ловчиновському можливість захищати природу на новому, більш ефективному рівні.
Масштаби «чорних вирубок» на Харківщині шокували Володимира Зеленського
Ситуація із «Заводом Харківські Будматеріали» та вирубками в Основ'янському лісі — лише один з багатьох гучних скандалів, що супроводжують останні 5 років ДП «Жовтневе лісогосподарство». Нагадаємо: новообраний у 2019 році президент Володимир Зеленський почав свій візит у Харківську область у липні 2019 року саме з Жовтневого лісгоспу, де на той момент було виявлено незаконні вирубки 11 734 кубів деревини, що дорівнюється приблизно 50 тис. здорових дубів.
Про невтішну ситуацію Президенту під час обльоту території одного з найбільших (79,5 тис. га) та найстаріших державних підприємств лісової галузі повідомив безпосередньо голова Жовтневого лісгоспу Руслан Чагаровський, який щойно повернувся з вимушеної відпустки та ініціював перевірку діяльності лісгоспу. Розпочатий ним аудит виявив колосальні збитки, які завдала діяльність на той момент керівника Гутянського лісгоспу (увійшов до складу ДП «Жовтневе лісове господарство у 2021 р.) Віктора Сиси. Цікава деталь: саме в ніч напередодні візиту Зеленського авто дружини Чагаровського було спалене невідомими.
"Щоб люди думали, буцімто ліси є, залишали трішки «фасадів» біля популярних доріг. А там, вглибині, майже все виявилося порубаним та проданим"...
Володимир Зеленський був вражений масштабами незаконної вирубки лісів на Харківщині. Президент просто під час наради в НДІ лісового господарства у Харкові зателефонував Віктору Сисі, який, за словами одного з працівників лісгоспу, перебував у відрядженні.
«Пан Сиса? Ми тут Вас чекаємо. Ви в Києві? Зайдіть завтра в Офіс Президента о десятій», – попросив Володимир Зеленський. Глава держави закликав місцевих керівників правоохоронних органів звернути увагу на проблему вирубки лісів і на прізвища, названі Русланом Чагаровським.
«Вам треба сісти за один стіл, з’ясувати й припинити вирубку лісу на Харківщині. Якщо ви цього не зможете зробити, то на ваших місцях з'являться інші люди», – наголосив Глава держави. – Ви знаєте, що є люди в державі, які пов'язані з кришуванням цього «бізнесу». Зверніть на це увагу».
Проте, всупереч команді Президента повернути процес у правове русло, реакція в.о. голови Держагентства лісових ресурсів України була іншою. Ним було подане до Кабміну подання про дострокове розірвання контракту з Чагаровським. На його думку, перша реакція керівництва цілком зрозуміла: вилучення його із системи могло б запобігти подальшому аудиту та виявити результати багаторічної діяльності лісової мафії. Сума збитків у 80 млн грн, про яку лісничмй повідомив Зеленському, за три місяці виросла більше, ніж вдвічі.
Втім, голова Жовтневого лісгоспу був готовий витримати і цей удар. На той момент він вже був фігурантом судового процесу, який тривав з 2017-го року.
«Ти можеш не красти – це твій вибір. Але ж не ділитися не маєш права»
«За цей час навіть влада у державі змінилася, — іронізує сьогодні вже колишній керівник Жовтневого лісгоспу Чагаровський. — Проте стара влада нічим від нової не відрізнялася — ця хоча би дала можливість справедливо довести в суді абсурдність усіх звинувачень. Але починалася ця історія ще за часів Порошенка.
За словами Чагаровського, його похід на держслужбу у лісовій галузі розпочався наприкінці далекого 2014 р., ще під час Майдану.
«На той момент я вже протягом чотирьох років (2010-14 рр.) працював заступником директора виробництва, що постачало спецтехніку для лісової галузі. Тож, був добре знайомий з керівниками лісгоспів і знав їх специфіку. Ще раніше три роки (2007-10 рр.) пропрацював директором деревообробного комбінату в Чернігівській області, офіс якого був у Києві. Одним словом, більше 7 років «працював по дереву», — згадує він.
Новим міністром аграрної політики (до якої належала, у т.ч. й лісова галузь) після Революції гідности став Ігор Швайка, який був добре обізнаний щодо ситуації на Харківщині. «Через начальника відділу кадрів Міністерства я отримав пропозицію очолити Жовтневий лісгосп. Головою Держлісагенства тоді був Валерій Черняков, який відрізнявся від усіх попередніх керівників «помірними особистими апетитами». Да і результати Революції Гідності давали надію на зміни в країні на краще, тож я погодився», — продовжує Чагаровський.
Лісгосп вже на момент його приходу був одним з найбільших на сході України, але підприємство не мало, як кажуть, «справжнього господаря» і тому перебувало у занедбаному стані.
— На розуміння: центральним входом в дирекцію був чорний (тобто «задній»), з тильної сторони бюро, — зітхає Руслан Чагаровський. — Відвідувач мав швидко проскочити через погнилі від дощу дерев’яні дверцята з пружиною (щоб не отримати ними по заду) у сіру будівлю, завдяки дебелим решіткам на вікнах схожу на тюрму. Замість паркану навколо дирекції була тимчасова сітка-рабиця. Ремонт там був, мабуть, ще за радянських часів. Коли я вперше зайшов у свій кабінет з дерев’яними шибками, там було три обігрівача: все тепло від опалення видувало через щілини у вікнах та стінах.
Почав з того, що замінив частину вікон та передивився відпускні ціни на ліс. У попереднього директора Жебка була своя переробка, тож він був зацікавлений, як можна дешевше продати з лісгоспу ліс самому собі. Грошей у держпідприємства вистачало лише на податки, зарплати та бензин. Коштів не було не то що на розвиток — бухгалтерія купляла канцелярію за свій кошт. І хоча наш економіст був в шоці, коли я наказав підняти ціни на 50%, дуже швидко справи лісгоспу перестали бути кепськими. Я поставив середню ціну між харківськими та полтавськими, попередньо дізнавшись також ціни у сусідів в Сумській та Чернігівській області.
«Ми почали торгувати лісом з нижнього або проміжного складу, щоб відрізати більшу частину корупційної схеми, — пояснює колишній керівник Жовтневого лісгоспу. — В цій ситуації великі покупці з інших областей відразу ж стали робити підприємству касу, закупаючи продукцію за реальними цінами. Втім, щоб забрати її з лісгоспу, вони потребували парк вантажних машинз маніпуляторами, який попередній директор успішно розпродав.
Поступово ми взяли у лізинг маніпулятори для завантаження деревини: КрАЗ, КамАЗ і теліжки. Прийшовши на держпідприємство із бізнесу, я знав, як створити йому умови для заробітку. Звісно ж, я став «білою вороною» у галузі, що побудована на сірих схемах торгівлі лісом, які не помічають лише завдяки щедрим відкатам та регулярним траншам «наверх». Натомість ми створили для працівників комфортні умови, зробили достойний актовий зал, де святкували всі державні та професійні свята. Чиновникам було це дико, питання: «А чому ти ніц нічого не заносиш нам?» звучали все частіше. «Ти можеш не красти – це твій вибір, — казали мені. — Але ж не ділитися не маєш права». Тож довго так продовжуватися не могло.
— У 2017 році проявилася альтернатива на посаду керівника лісгоспу в особі крадькуватого Сиси, який почав свій шлях наверх, коли змінився начальник обласного управління. На місто Бориса Білоуса (який не знайшов спільної мови з головою ХОДА) прийшов новий начальник Олександр Зінченко. На першій зустрічі з ним в облдержадміністрації були присутні нардеп Ігор Тригубенко разом із місцевим представником БПП Ігорем Антипенко, які відразу нарізали задачі і поставили тіньовий план усім керівникам лісгоспів, — згадує екс-директор ДП «Жовтневий лісгосп».
Скориставшись зв’язками в ХОДА, Сиса спочатку отримав керівну посаду у Гутянському лісгоспі, поставив свого водія директором у Чугуївський лісгосп, а родичів у Куп’янський, Балаклійський та Красноградський лісгоспи. Масово впровадивши «сірі схеми» торгівлі лісом, про які, завдяки нараді в ХОДА за участі президента Володимира Зеленського стало відомо всій державі, Віктор Сиса, зі слів Р. Чагаровського, зібрав 300 тис. доларів, щоб отримати крісло директора Жовтневого лісгоспу.
«Невдовзі після «дружнього візиту» Сиси до прокуратури Харківської області в мене на підприємстві пройшли обшуки, після чого я відразу отримав підозру за ст. 191, ч.5, — розповідає Р. Чагаровський. — На початку серпня 2017 р. слідчі провели у мене вдома обшук (я був як раз поза Харківщиною, на спортивних змаганнях з сином, коли дружина ввечері повідомила: «Невідомі виносять нам двері»), вели себе абсолютно по-хамськи. Хотіли спровадити мене в СІЗО, однак суддя дозволив за сумнівним обвинуваченням прокуратури лише цілодобовий домашній арешт.
Екс-керівник лісгоспу стверджує: пресинг з боку силовиків був шалений.
— Справу медійно підтримували, задля компрометації мене перед Держлісагенством через нардепів писали звернення на керівника. Також прокуратура направила запити одному сину в садочок, другому до школи: щодо відомостей, хто за них сплачує тощо. На підставі того, що «їх батько Руслан Чагаровський обвинувачується у крадіжці держмайна в особо великих розмірах». Те саме – керівництву гокейної секції, яку відвідував старший син. Сиса вже почав готуватися до свого призначення. Навіть вже зібрав гроші зі своїх лісничих та претендентів на посади директорів практично всіх лісгоспів області (за винятком Вовчанського та Зміївського, які були йому «не по зубам»). Проте я звернувся до адвоката, і той відразу ж подав позив до суду. Суд поновив мене на робочому місці, змінивши цілодобовий арешт на нічний, що дало мені можливість ефективно побудувати правовий захист. Проте о 21.00 поруч зі мною завжди був працівник прокуратури, що перевіряв виконання процесуальних норм, — згадує він.
Абсурд справи, яка тривала 4 роки, полягає у тому, що попри всі обшуки та інші «активні заходи», вона будувалась на… 36 тис. грн., якими, за матеріалами справи, знайомий Руслана Чагаровського (що не був ані покупцем лісу в лісгоспі, ані підрядником) віддав йому борг, сплативши за відпочинок його дружини. Коли (на той момент) голова Жовтневого лісгоспу у 2020 році виграв суд першої інстанції, прокуратура подала апеляцію. Коли ж Чагаровський за рік виграв суд і другої інстанції, очистивши свою репутацію, Держлісагентство попросило його звільнитися з лісгоспу.
Митарства Віктора Сиси: від ОП до НАБУ, від ВАКС через тероборону — за кордон
Відтоді керівництво у ДП "Жлвтневий лысгосп" змінилося вже двічі, а незаконні порубки, на жаль, не припинилися. Чому? Окрім традиційного «війна все спише», є ще й так званий «кейс Сиси», який свідчить однозначно не на користь українського правосуддя.
Чи скористався керівник Гутянського лісгоспу Сиса запрошенням Володимира Зеленського «зайти в ОП завтра на десяту» у липні 2019 року, достеменно невідомо. Втім фактом є проведення розслідування у відношенні чиновника з боку Національного антикорупційного бюро України, яке виявило не аби яку кількість правопорушень та зловживань у лісгоспі. І ось фінал: у жовтні того ж року спочатку майбутній голова Харківської ОДА, а за ним і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про затримання Віктори Сиси, який за 100 тис. доларів намагався підкупити детектива НАБУ. Втім, утримували його недовго: за 5 днів підозрюваний вийшов на свободу після сплати застави. Необхідну суму у розмірі 4 млн 994,6 тис. грн внесли родичі В.Сиси.
Лише 23 січня 2020 року Сису нарешті звільнили з посади директора ДП «Гутянський лісгосп» з формулюванням… «за одноразове порушення законодавства та зобов’язань». 16 червня того ж року Вищий антикорупційний суд наклав арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування майном керівника державного підприємства «Гутянське лісове господарство» В.Сиси.
А 3 серпня 2021 року Сису та його родича, колишнього керівника ТОВ «НАДІ-Я» Олександра Рудніка, знову затримали детективи НАБУ за підозрою у привласненні 50 млн гривень. 19 серпня слідчо-оперативна група провела обшуки на підприємстві, де переробляли незаконно зрубану деревину, а також в будинках, де живуть фігуранти, підозрювані у створенні злочинної групи на чолі із Сисою.
За версією обвинувачення, екс-директор держлісгоспу Віктор Сиса та керівники підконтрольних йому товариств організували схему з продажу деревини за заниженими цінами зазначеним суб'єктам господарювання. Зокрема встановлено, що впродовж 2018-2019 років за такою схемою було продано близько 15 тисяч куб. м деревини, в результаті чого держлісгосп недоотримав понад 50 млн грн. Частина цих коштів була легалізована особами протягом 2018-2019 років через рахунки підставних фізичних осіб-підприємців під виглядом надання фінансової допомоги.
Начальник Слідчого управління головного управління Нацполіції в Харківській області Сергій Болвінов повідомив, що групу «чорних лісорубів» на чолі з колишнім начальником Гутянського лісгоспу звинуватили у незаконному вирубуванні лісу на півмільйона гривень (ст. 246). За версією слідства, фігуранти незаконно вирубували та перевозили деревину у лісгоспі. Під час обшуків правоохоронці вилучили зрубану деревину, інструменти для вирубки та вантажні машини.
Болвінов розповів, що вирубаний ліс транспортували вночі на автомобілях із вимкненими фарами. За версією правоохоронців, членами групи чорних лісорубів були троє людей. Очолював об'єднання колишній керівник Гутянського лісгоспу. Членами групи також стали водії автомобілів-маніпуляторів. Болвінов зазначив, що причетність підозрюваних підтверджується проведеними експертизами.
Нарешті, 17 лютого 2022 року Вищий антикорупційний суд визнав колишнього керівника лісгоспу винним у хабарництві та призначив йому покарання у вигляді ув’язнення строком на 5.5 років з конфіскацією частини майна. Але за ґрати Сиса не потрапив. Хоча звинувачення наполягало, щоб суд змінив Сисі запобіжний захід із застави на утримання під вартою, проте суд відмовився це зробити, залишив до набуття вироком законної сили Сису під заставою. Вирок повинен був набрати законної сили протягом 30 днів.
Але за тиждень Харківську область вже обстрілювали та бомбили рашистські окупанти, й усім стало якось не до Сиси. Сплативши заставу у розмірі 5 млн. гривень, скандальний лісничий вийшов на свободу і вже за місяць дивним чином опинився у лавах… Харківської тероборони. Чим же допомагав рядовий Сиса в обороні міста?
Відповідь на це запитання дає лист заступника командира батальйону ТрО О.О. Максимовича до голови Золочівської селищної ради про лісозаготівлі на території двох харківських лісгоспів. У це складно повірити, але «для вирішення військово-побутових проблем в/ч батальйону ТрО та бригади ЗСУ», згідно з його листом, знадобилося... 10 000 кубометрів сосни та дуба.
Харківська тероборона попросила допомогти у розпилюванні 10 тисяч кубометрів деревини
Спершу про «приєднану» до батальйону тероборони бригаду ЗСУ: вона згадується у тексті лише один раз у контексті тих самих "військово-побутових" потреб і більше жодним чином у документі не фігурує. Власне кажучи, те саме і з місцевим населенням, про яке для набуття вагомості свого листа побіжно згадує заступник командира батальйону ТрО О.О. Максимович. В одному з «листів-попереджень» Максимовича міститься прохання "передати для заготівлі деревини всюдиходи з маніпуляторами-підйомниками, три вантажівки ГАЗ-66 та обладнання для пилорами, призначене для розпилювання деревини". Тобто, свіжозрубана деревина мала б йти не на дрова та приготування їжі, а перетворитися на повноцінну товарну позицію, що має значну вартість на ринку лісоматеріалів.
За оцінками експертів, до яких звернулося видання Дозор.UA, що опублікувало лист тероборонців, ринкова вартість 5 000 кубометрів сосни і стільки ж кубометрів дуба складала до повномасштабного вторгнення більш, ніж, 2 мільйони доларів США. Це приблизно 400 000 обрізних дощок товщиною 50 мм, довжиною 6 метрів і шириною понад 100 мм.
«Якби розставити машини з 10 000 кубометрів деревини одна за одною на трасі, вийшла б автоколона завдовжки 7,5 км», — наголошує видання. Звідки ж таке підступне бажання "нагріти руки" на "побутових потребах" бригади ЗСУ та населення під час наступу ворога під Харковом?
Перші 7 прізвищ особового складу батальйону, направлених О.О. Максимовичем для лісозаготівлі, хоч і приховані з огляду на військовий час, навряд чи щось скажуть. На відміну від останнього: список «заготівельників дров» завершує такий собі Віктор Миколайович Сиса. Головний «чорний лісоруб» Харківщини та символом лісового браконьєрства в Україні загалом. Дії заступника командира батальйону ТрО Олега Максимовича та організованої групи на чолі з Віктором Сисою в умовах воєнного стану виглядають, щонайменше, цинічно.
P.S. Коли наприкінці літа 2023 року Вищий антикорупційний суд доручив НАБУ знайти місце розташування Сиси, раптом з’ясувалося, що підслідний засуджений дивним чином залишив терени України та знаходиться за її кордонами. Цей факт тягне за собою цілу низку запитань до різних чиновників воюючої країни. І до суддів, які просто відпустили засудженого за хабар детективу НАБУ лісничого. І до прикордонників, які випустили його з країни. І до слідчих органів, які лише за півтори роки після вироку зацікавилися його «місцем розташування». І до правоохоронців. Цілком незрозуміло, як таке взагалі могло статися?!
- Матеріал підготовлений в рамках співпраці із Центром прав людини ZMINA за підтримки Європейського Союзу
- фото: Ґвара Медіа, Дозор, ОП, Укрінформ, Mедіапорт, FB