Великдень по-львівськи замовляли?

До Львова у нас, як останнім часом і по всій країні, каталися  не так багато прямих потягів, а якщо бути точною, то аж два (на сьогоднішній день вже один) –  Харків - Львів (з 31.03.2013 р. їздить щоденно) та Харків -  Ужгород (їздив кілька днів у квітні та травні цього року). Придбання місця – справжня лотерея, адже у зв’язку зі святкуванням Великодня та Дня міста на початку травня туристи масово їдуть до міста Лева.

Двадцять одна година дороги – і Ви в точці призначення. Від вокзалу до площі Ринок повільно, але впевнено, Вас доставлять 1-й і 9-й трамваї, а 6-й підвезе до Оперного театру. Для того, щоб побільше часу присвятити знайомству з містом, житло краще орендувати, звісно, поближче до центру. Та якщо Ви вирішили поїхати в сезон, то все зводиться до того, що його треба винайняти хоча б десь. Шукати місце проживання за два тижні вже дещо пізно. Отже, їдемо  до квартири/хостелу/готелю, а  я розповідатиму про львівський Великдень.

Святкові розваги почалися ще за місяць до Великодня. З 6 квітня по 6 травня  проходив Фестиваль Писанки, що включав довгенький перелік великодніх забавок. Наприклад, майстер-класи з розфарбовування писанок.

Організатори не обмежилися традиційним підходом і влаштували… «Полювання на писанки»! Художники Іванка та Олександр Войтовичі, художній колектив та юні митці Дитячої школи народних мистецтв Львівської міської ради, Львівської дитячої художньої школи ім. О. Новаківського, Іконописної школи УКУ «Радруж», творчої студії Софії Огородник, ГО «Самі» та інші майстри приготували більше 50 писанок. Ці святкові витвори  «поховалися» у львівських будівлях. Біля кожного з них – SMS-код. За найбільшу кількість надісланих кодів – головний приз. Особисто мені, на жаль,  пощастило надибати тільки дві з них у Ратуші.

Ось таку красу можна побачити з оглядового майданчика Ратуші

Довідка                                              

Перша Ратуша на площі Ринок у Львові була збудована наприкінці 50-х років XIV ст. За кілька перебудов з готичної, а потім ренесансної, сьогодні вона постає у стилі віденського класицизму. Будівництво сучасної Ратуші закінчилось 1835 року. Загальна кількість сходинок від центрального входу до оглядового майданчика – 408.

До речі, про писанки… У Музей етнографії та художнього промислу працює невеликий салон продажу різноманітних сувенірів. До нього ми і зайдемо. За прилавком пані Оксана та пан Юрій (як виявилось згодом, директор салону). Почесне місце серед творів різних майстрів осідають писанки.

пан Юрій Гайда

«Це є роботи львівських майстрів, які створюють ті чи інші орнаменти з Поділля, Покуття, Волині, львівський, івано-франківський розпис. У нас купують писанки протягом цілого року, особливо іноземці, бо писанка – один із символів України. В міжнародних путівниках по Україні наш салон відмічений як той, де найкращий вибір писанок» - говорить Юрій Гайда.  Він не тільки директор цього салону і творець галереї «Равлик», а й автор книги «Леви Львова». Юрій нарахував у місті понад  4000 левів.

«Писанкарі й писанкарки твердять, що перші сто писанок треба викинути, бо вони ще не будуть якісними. А вже потому з’являється якась майстерність,» - продовжує він. – «Я Вам покажу інструмент, за допомогою якого пишуть писанки. Він називається писачок. Сюди подається віск, розігрівається над свічкою, а тут отвір. Як правило, більшість писанкарів та писанкарок навіть моляться, щоб внутрішньо налаштуватися. Це не стільки релігійність, як медитація для доброго настрою душі, серця перед виконанням писанки».

Авторські писанки

Пані Оксана спілкується з покупцями завжди з усмішкою

Писанки, характерні для різних регіонів, легко відрізнити за візерунками. «У нас є лемківські писанки Марійки Янко. На них малюнки, схожі на квіточки» - розповідає пані Оксана. – «Для нас створюють писанки Ірина Ваврикович, Оксана Наконечна, а Оля Платниш виготовляє травлені писанки, Люба Архіпова –  дряпанки (на них шкрябають зображення гострими голочками - авт.).  Авторську писанку (для неї не використовуються традиційні візерунки – авт.) робить Ганна Славінська».

Лемківський розпис

Дряпанки, або шкрябанки

«Оце є травлення. Спочатку наноситься орнамент воском, а там, де віск не попав, оцет виїдає» - додає пан Юрій, показуючи гарно розмальоване, чи то пак, розписане, яйце в коробочці. Дякуємо за розповідь, купуємо і собі писанку та виходимо з музею…

Травлена писанка

Після обіду на вулицях міста напередодні Великодня починають з’являтися гарно вбрані жителі міста з кошиками.

Пані Марія, вчителька молодших класів, прийшла святити паски до Собору святого Юра.

Собор святого Юра

Тут освячення почалося 4 травня о 14 годині. Можна було підходити з великоднім кошиком кожні півгодини до 7 вечора.

Пані Марія  (в центрі у рожевій куртці) чекає на освячення пасок

Традиція нести до церкви кошик з пасками та різними святковими продуктами є і у нас, на Сході, але певні відмінності наявні. Наприклад, у Львові кошик прикрашають травами та квітами, накривають обов’язково вишитим рушником. За словами пані Марії, до «великоднього набору» також прийнято брати домашні ковбаси, але чомусь не сало. Хоча до кожного кошика не зазирнеш, як і не запитаєш кожну людину про звичаї її родини.

На проспекті Свободи тимчасом  розгорнувся Великодній ярмарок. Карамель, шоколад, кава й ароматна перепічка привертали увагу налаштованих на відпочинок перехожих своїм смачно-солодким та яскравим оформленням. Для тих, кому солодощі не до смаку, знайдуться й гостинці посерйозніше. На ярмарку можна було пригледіти якісь дрібнички на згадку про відвідини Львова. Або й не дрібничку, а повноцінний солом’яний бриль чи вишиту футболку. На цьому закінчую розповідь про переддень свята.

Великдень. Сьогодні на площі Ринок концерт та багато інших гулянь і забав. Хтось святкує у центрі міста, а любителі відпочинку на природі, мабуть, уже попрямували на «Велику гаївку». Кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути (або й прочитати), тому пропоную Вам переглянути невеличке відео великодніх святкувань.

Приємного перегляду!