Вікторія Максименко: «Для мене капоейра – це самоствердження і розвиток. За допомогою цього мистецтва відкриваються такі якості, яких я раніше в собі не помічала»

Як довго Ви займаєтесь танцями, а зокрема, капоейрою?

–Капоейрою почала займатися з 2004 року. 8 березня в Харкові відкрилася група з цього напряму. Тоді ми були одними з перших в Україні серед тих, що починали займатися капоейрою. Але капоейра більше подібна до бойового мистецтва ніж танцю.

Тоді поясніть що таке капоейра і де зароджувався цей напрям?

–Це бойове мистецтво, яке прийшло до нас з Африки. Португальські колонізатори звідтіля привозили рабів до Бразилії.

Раби, щоб звільнитися від своїх завойовників, стали тренуватися в формі танцю. У такий спосіб вони прагнули досягнути такої фізичної підготовки, щоб у слушний момент обеззброїти свого гнобителя і втекти. Оскільки в рабів були зав’язані руки, то удари завдавали ногами. Тобто раби в танці тренували ноги, аби потім це можна було використати як бойове мистецтво. Работоргівці дозволяли займатись цим напрямом, оскільки були повністю впевнені в тому, що раби лише танцюють. Таким чином багато рабів звільнялося. Вони тікали в ліси та інші поселення, де організовували свої коломбиші (вільні поселення). Такі вільні поселення з’являлися як на території Бразилії, так і Африки.

Засновником стилю капоейра був майстер Бімбо, якому в 1926 році вдалося легалізувати цей напрям. У 18-19 сторіччі капоейра була заборонена, оскільки нею користувалися бандити, для того щоб грабувати.

Але частина людей займалися капоейрою для задоволення, прагнучи обмежити себе від чогось поганого, зокрема, від переслідувачів та від людей, які могли скоїти напасти. І майстер Бімбо зміг  переконати уряд 20-х років у тому, що капоейра несе більше позитиву та піднесення, ніж негативу. Він систематизував капоейру та створив стиль «ріжіонал». З того часу капоейра вважається національним досягненням Бразилії.

А чому Ви обрали саме цей напрям?

–Про капоейру я дізналася з фільму «Только сильнейшие». Мене вразила історія виникнення цього бойового мистецтва поєднаного з танцем. Після перегляду фільму я зрозуміла, що капоейра має бойовий, філософський і музичний аспекти. Це не сухий вид спорту, в якому використовуються лише удари та суха бойова техніка. Капоейра - це мистецтво, яке потребує гнучкості, сили, витривалості, гри на музичних інструментах і співу.

Справжнім капоейрістом вважається людина, яка не лише володіє бойовою технікою, а й грає на бразильських чи африканських національних інструментах. У капоейрі присутні елементи самбо і фаро. В групах між хлопцями, що обрали цей напрям, є дружнє спілкування. Нема агресії, як це часто зустрічається в інших бойових мистецтвах. В капойері йде вагомий ухил на позитив і гру, а не на якусь боротьбу та вчинення шкоди іншому.

Для мене капоейра – це самоствердження і розвиток. За допомогою цього мистецтва відкриваються такі якості, яких я раніше в собі не помічала. Для мене капоейра є шляхом до свободи, до якої я завжди прагла. Своєю тренерською діяльністю намагаюся допомогти зреалізуватися іншим людям. Адже найголовнішим у житті кожної людини є розрада.

Виходячи з яких міркувань Ви вирішили поєднати капоейру з бойовим гопаком?

–Я завжди в них бачила щось спільне. Переглядаючи відео цих бойових мистецтв, легко помітити низку схожих елементів. І філософія цих напрямів теж є схожою. Гопак – це прагнення до свободи. Козаки були вільними людьми. Капоейра теж асоціюється зі свободою, оскільки цей напрям передував звільненню від гнобителів. Серед спільних ознак є акробатичні рухи й удари. Але є й відмінності, оскільки, ці напрями виникали в різних кліматичних умовах і розвивали їх люди, які мали різні умови життя.

Розкажіть, будь-ласка, детальніше про спільні та відмінні риси гопака й капоейро?

Козаки вчилися воювати зі зброєю. Вони косили траву на полі. Тому коли приходили якісь варвари, вони могли цією косою себе захистити.

У Бразилії такого б не було. Рабам зброю ніхто не давав. Мало того, в них постійно були спутані руки.

А в гопаку присутня техніка рук, яка пішла від київських витязів. Зокрема взимку, козаки не мали особливо великої потреби стрибати на ожеледиці. Доводилося  використовувати техніку рук. В Бразилії такої можливості не було, оскільки руки були спутані, і ця техніка була мінімальною. Натомість, техніка ніг в деяких елементах капоейри розвинута сильніше.

Чи вдалось Вам поєднати капоейру й бойовой гопак на практиці?

–Цього року ми проводили семінар з капоейри, на якому мали спільних виступ з вихованцями Харківської школи бойового гопака. До нас приїздив майстер, який є засновником групи «монто, капоейра». За національністю він є бразильцем, а мешкає в Польщі. Ми зробили йому сюрприз – показали нашу українську культуру, та поєднали її з капоейрою. Адже ми дружні народи, які можуть існувати і розвиватися разом.  Це було в лютому поточного року.

Чи поширений напрям капоейри на теренах Європи?

–Так. Філали з капоейри існують практично по всьому світу. У Європі є багато представництв на теренах Ірландії, Великої Британії, Польщі. Ми є офіційною філією групи «мундо капоейри», яка офіційно зареєстрована в Бразилії.

Чи існують інші напрями капоейри і чим вони відрізняються один від одного?

В капоейрі є 3 різних стилі: «ріжіонал» – це бойовий стиль, у якому присутні удари та контактна боротьба з певним рівнем агресії; «кантепоранья» – сучасний напрям капоейро, більш м’який, рухоміший, пластичніший і менш контактний; «капоейра Ангола» – родоначальник всіх капоейри (дуже низький стиль, що має свою філософію і ритми). У «мундо капоейрі» ми займаємось «кантепораньєю», тобто сучасним стилем. Найбільше розвиваємо гнучкість та акробатику.

Чи поширена капоейра в Україні?

–Тренування з капоейри є у Дніпропетровську, Маріуполі та інших великих містах. Але вони обрали інші стилі, а зокрема, «сензала», «аше». «Мундо капоейра» є лише в Харкові.

На національних бразильських інструментах Ви теж граєте?

–Ми граємо на традиційному бразильському інструменті беримбао – це лук із однією струною, яку смикають спеціальною паличкою. Доповнюють цей перелік пандейро (подібний до бубена) та атабак (великий барабан). Під час занять фізичні тренування перемежовуються поступовим опануванням гри на цих музичних інструментах. У програму також входить вивчення пісень, які виконуються португальською мовою.

Де Вас можуть знайти ті, когось зацікавить капоейра?

–Зал для тренувань розташований неподалік станції метро «Радянська», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 5, 3 поверх, кімната 305. Мій номер телефону: 067-308-52-30.

Дякую за розмову.