17 січня 1805 р. – відкрився перший університет в Харкові

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна є одним із найстаріших в Україні. Заснований він був у листопаді 1804 р. Посприяв цьому видатний просвітитель Василь Назарович Каразін. Саме пан Каразін зміг отримати необхідну грамоту від царя Олександра І.
17 січня 1805 р. відбулось урочисте відкриття університету. Графа Cтефана Потоцького призначили куратором. Викладачами Імператорського університету були в той час переважно іноземці. До початку ХХ ст. заклад мав тільки чотири факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний та юридичний. На території університету знаходилися лабораторії.
Пізніше при університеті збудували ветеринарну школу, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку, музей природи та ціле університетське містечко. Було засновано дослідницькі та наукові товариства. З'явились перші періодичні видання на Слобожанщині: «Харьковскій Еженедельникъ» (1812 р.), «Украинскій Вестникъ» (1816 – 1819 р.), «Украинскій Журналъ» (1824 – 1825 р.) та ін.
З університетом пов’язані імена таких відомих учених, науковців та просвітителів, як П. П. Гулак-Артемовський, О. М. Ляпунов, М. І. Костомаров, М. П. Барабашов, М. М. Бекетов, Д. І. Багалій, А. М. Краснов, М. В. Остроградський, В. А. Стеклов, О. О. Потебня, О. В. Погорєлов та багато інших. Тут навчались і працювали три лауреати Нобелівської премії – біолог І. І. Мечников, економіст С. А. Кузнец та фізик Л. Д. Ландау. Почесними членами та докторами університету в різні часи було обрано визначних діячів науки та культури різних країн: І. В. Гете, О. Гумбольдта, І. Я. Франка, Л. М. Толстого, П. П. Семенова-Тян-Шанського та ін. Серед почесних докторів університету був перший президент України М. С. Грушевський.
Назва Імператорського університету декілька разів змінювалась за часів радянської влади. Його перейменовували на Вільну академію теоретичних знань (1920 – 1921 р.), Харківський інститут народної освіти (1921 – 1932 р.) та Харківський державний університет ім. О. М. Горького (1932 – 1990-ті). З 1999 р. університет має назву – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна.
З Харківського університету походять Національна юридична академія, Національна фармацевтична академія, Харківський медичний університет, Харківський педагогічний університет, Харківська зооветеринарна академія, Харківська академія культури, Харківський економічний університет та інші вищі навчальні заклади.
Зараз ХНУ ім. В. Н. Каразіна налічує двадцять факультетів. Підготовка студентів здійснюється за 115 спеціальностями та спеціалізаціями. Загальна кількість викладачів та науковців, які працюють тут – 1 500, студентів – 12 000. ХНУ ім. В. Н. Каразіна є членом міжнародної спільноти провідних європейських та світових університетів. У 2003 р. згідно Указу Президента України університетові надано статус самоврядного державного вищого навчального закладу. У лютому 2010 р. згідно Постанови Кабінету Міністрів України ВНЗ одержав статус «дослідницького університету».

Історичні події:
1920 р. – голова Директорії УНР Симон Петлюра направив ноту до Вищої ради союзних і Сполучених держав у Парижі про допомогу Україні.
1921 р. – урочисте відкриття у Відні Українського Вільного Університету, першого вищого навчального закладу та наукової установи українців за кордоном.
1987 р. – Створена Рада жінок України.
1992 р. – Україна встановила дипломатичні відносини з ФРН та Індією.
Народились:
1870 р. – Євген Левицький, український громадсько-політичний діяч, публіцист.
1879 р. – Олександр Святополк-Мирський, український військовий діяч періоду Гетьманату.
1901 р. – Григорій Епік, український письменник.
1907 р. – Григорій Китастий, український бандурист, композитор, диригент, громадський діяч на еміграції. Герой України посмертно (з 2008 р.).
1921 р. – Борис Шрамко, український історик, археолог, професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна.
1939 р. – Володимир Горбулін, український політик, доктор технічних наук, профессор, академік Національної Академії наук України.
1979 р. – Олег Лісогор, український плавець.
Померли:
1954 р. – Андрій Лівицький, український громадсько-політичний діяч, президент УНР у засланні в 1926 – 1954 р.