27 квітня. Цей день в історії
Національне свято Республіки Сьєрра-Леоне – День Незалежності (1961).
Національне свято Тоголезької Республіки – День Незалежності (1960).
День опору в Словенії. 27 квітня 1941 року компартія Словенії оголосила про створення Національного визвольного фронту для боротьби з фашистськими окупантами.
Події дня:
70 років тому (1945) Австрія була визволена від гітлерівської окупації. Тимчасовий уряд Австрії на чолі з Карлом Реннером затвердив Декларацію незалежності й проголосив створення другої Австрійської республіки.
55 років тому (1960) у Кадіївці (м. Стаханов) Луганської області на шахті № 12 ім. Дзержинського треста «Кадіїввуголь» став до ладу перший у світі гідравлічний вугільний комбайн «КГ» виробничою потужністю 100–130 тонн вугілля за годину, призначений для безлюдної виїмки на гідроділянках тонких пластів в 0,7-1 м, де особливо складні умови роботи.
20 років тому (1995) президент України Леонід Кучма підписав Указ про створення Державного казначейства України.
Ювілеї дня:
520 років від дня народження Сулеймана І Кануні (1495-1566) (у європейській літературі Сулейман Великий), турецького султана (1520-1566), за правління якого Османська імперія досягла своєї найвищої могутності та найбільших розмірів.
195 років від дня народження Герберта Спенсера (1820-1903), англійського філософа і соціолога, одного з засновників позитивізму, засновника органічної школи в соціології, ідеолога лібералізму.
130 років від дня народження Степана Пилиповича Постернака (1885 (за іншими даними - 9.05.1880)-1938), українського педагога, бібліотекознавця, бібліографа, директора Національної бібліотеки України (1923-1929). Народився в с. Степанівка (нині Чернігівської обл.). Став першим офіційним директором Всенародної бібліотеки України і доклав чимало зусиль до процесу розвитку бібліотечної справи в Україні.
110 років від дня народження Юліана Стрийковського (1905-1996), польського письменника. Відомий як майстер автобіографічної прози. Найуспішнішими творами авторами стали романи: «Голоси у темряві», «Луна», «Чорна троянда», «Великий страх» та ін.
105 років від дня народження Віктора Олександровича Маслова (1910-1977), видатного футболіста, тренера, півзахисника. Майстер спорту, заслужений тренер УРСР (1966), заслужений тренер СРСР (1960). Слави потужного гравця В.О. Маслов зажив у московському «Торпедо». Капітан цієї команди в 1936-1939 рр. Тренерську кар’єру розпочав у своєму клубі у 1945 році (цікаво, що В. Маслов не мав навіть середньої освіти – його дитинство припало на часи Громадянської війни; працював виключно на інтуїції). 1960-го привів «Торпедо» до титулу чемпіона СРСР. 1964-го очолив київське «Динамо» (перше, що він зробив – позбувся трьох найкращих нападаючих команди – Валерія Лобановського, Віктора Каневського та Олега Базилевича). За шість років, які він очолював «Динамо», Віктор Маслов підняв київську команду на таку висоту, про яку доти не могли навіть мріяти. За цей час футбол став для Києва і всієї України своєрідною релігією. Під його керівництвом команда тричі поспіль, із 1966 по 1968 рік, вигравала чемпіонат СРСР (цього досягнення ніхто не зміг повторити). Крім того, у 1967 році команда обіграла в Кубку чемпіонів тодішнього володаря трофея - шотландський «Селтік». Але наступного року «Динамо» в турнірі не зіграло. Влада змусила команду відмовитися від участі у відповідь на протести європейців із приводу радянської окупації Чехословаччини. Звільнили В.О. Маслова у вересні 1970 року – тоді в команді почався спад, викликаний участю чималої кількості гравців у Кубку світу. В чемпіонаті СРСР 1970 року «Динамо» посіло лише шосте місце, яке вважали цілком звичним до Маслова, а при ньому воно стало провальним. Тренер, якого динамівці позаочі називали «Дідом», залишив Київ без подяки. Його останнім клубом став єреванський «Арарат». З цією командою він виграв Кубок СРСР у 1975 році. Маслов – перший радянський тренер, який перейшов на тактичну схему 1-4-4-2. Потім її застосував сер Альф Рамсей, який у 1966 році привів збірну Англії до звання чемпіона світу. «Ви хочете дізнатися секрети нашої роботи? – запитував Маслов журналістів. – Усе просто – робота. Як у балерини, знаєте. Раз-два, раз-два».
80 років від дня народження Теодороса Ангелопулоса (1935-2012), грецького кінорежисера, сценариста, продюсера. Поставив фільми: «Комедіанти» (приз ФІПРЕССІ МКФ у Канні, 1975), «Мисливці», «Александр Великий» (спеціальний приз і приз ФІПРЕССІ МКФ у Венеції, 1980), «Подорож на Кіферу» (приз за кращий сценарій і приз ФІПРЕССІ МКФ у Канні, 1984), «Погляд Улісса» (Гран-прі журі МКФ у Канні, 1995), «Вічність і один день» («Золота пальмова гілка» МКФ у Канні, 1998).
Роковини смерті:
100 років з дня смерті Олександра Миколайовича Скрябіна (1872-1915), російського композитора і піаніста. Як піаніст виступав, зокрема, в Одесі та Києві. Так, 23 листопада 1913 року кияни, розгорнувши свіжий номер міської газети, прочитали: «Сьогодні вперше в Києві виступить зі своїми творами Скрябін…» Олександр Миколайович Скрябін був на той час виконавцем із світовою славою, чия гра полонила Париж, Брюссель, Амстердам, Гаагу, Нью-Йорк, Чикаго, Детройт. Київські газети широко анонсували концерт Скрябіна, писали про композитора як про «представника нового напрямку в російській музиці», котрий «прочинив двері у якийсь новий поетичний світ», називали наступний концерт «великою і несподіваною радістю». Другий приїзд Скрябіна до Києва відбувся в березні 1915 року (у ті ж дні давав свої концерти Сергій Рахманінов, а в оперному театрі йшли вистави за участю Шаляпіна). Київські концерти у березні 1915 року виявилися одними з останніх. Місяць потому композитор несподівано помирає у розквіті творчих сил. «Звістка про смерть Скрябіна приголомшила музичні кола й широку публіку, - писали київські газети. – Пішов у могилу один із найбільших музикантів», «один із найсміливіших музичних новаторів». У жовтні 1915 Київське відділення РМТ (Російське музичне товариство) організувало симфонічний концерт під керуванням Гліера, присвячений пам’яті Скрябіна. Вперше у Києві прозвучав його фортепіанний концерт, 3-я симфонія і «Поема екстазу».
65 років з дня смерті Адама Тадеуша Венявського (1879-1950), польського композитора, музичного критика, музично-громадського діяча. Племінник видатного польського скрипаля і композитора Генрика Венявського. З його ініціативи у Варшаві в 30-х роках були організовані 2-й і 3-й Міжнародні конкурси піаністів ім. Ф. Шопена, в 1935 році – Конкурс скрипалів ім. Г. Венявського. Автор опер, балетів, симфонічних творів.
