7 липня – загальноєвропейський день шоколаду
Православне свято – Різдво Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна.
Християни сьогодні згадують того, хто тисячі людей підготував до зустрічі з Богом, до сприйняття Слова Нового Заповіту. Це свято є одним із найдайнавніших у церковному календарі. Крім Різдва Предтечі, тобто дня його народження, існує ще один день особливого вшанування пророка – 11 вересня – день усікновіння його глави. Крім цього, відзначають день його зачаття, віднайдення глави та перенесення мощей. Життя Іоанна Предтечі – просте, коротке й трагічне водночас. Його батьки – Захарія і Єлисавета досить довго не мали дітей, а це серед іудеїв було ганебним знаком. Вони були вже у досить поважному віці, коли архангел Гавриїл сповістив їм про чудесне зачаття і народження сина. Батько не повірив, і за це архангел «запечатав» йому вуста аж до народження дитини. Хлопчик не довго тішив старих батьків – досить рано він залишив домівку й оселився в пустелі. Годувався «акридами й диким медом», ходив у грубому одязі з верблюжої шерсті. Приблизно у тридцять років розпочав проповідь, яка тривала майже п’ять років. Її можна охарактеризувати одним єдиним словом: «Покайтеся» (єврейською «покайтеся» означає «поверніться»). Над тими, хто сприймав цей заклик, Іоанн здійснював у річці Йордан обряд хрещення (грецькою «занурення»). У нього з’явилися учні й послідовники, які утворили общину, де панував строгий аскетизм.
Одного разу до Іоанна прийшов тоді ще не відомий народу Ісус Христос, аби прийняти разом з іншими хрещення. «Йому треба рости, мені ж маліти», - сказав Іоанн. Хоча, до того мав сумнів, й запитував Христа через своїх учнів, чи Він той, хто повинен прийти, чи мають чекати на іншого? Пророк дратував своїми проповідями фарисеїв та можновладців. Особливо ж його ненавиділа Іродіада, дружина Ірода Антипи, тетрарха (правителя) Галілеї, котрий одружився з нею за життя колишнього чоловіка, тим самим грубо порушуючи іудейські звичаї. Іоанн Предтеча безстрашно викривав розпусту й бездумні розкоші правителя та його оточення. Зрештою Ірод Антипа кинув Іоанна Хрестителя до в’язниці, а невдовзі, на догоду Іродіаді наказав відтяти пророкові голову. У християнській традиції Іоанн Хреститель відіграє більш помітну роль, аніж у католицькій. Він є (поряд із Дівою Марією) одним із найнаближеніших до Христа. Якщо католицька традиція сприймає Іоанна Хрестителя передусім як пророка, правдивого свідка пришестя Христа і безстрашного викривальника зверхників, то православна, не заперечуючи цього, підкреслює в ньому риси ідеального аскета, пустельника і постника, ідеального монаха, який є представником «ангельского чину». Саме тому, на багатьох стародавніх православних іконах Іоанн Предтеча зображений з широкими ангельськими крилами. Цей іконографічний тип так і називався – «Іоанн Хреститель – ангел пустелі». Свято Різдва Іоанна Хрестителя співпадає з язичницьким святом Купайла (цього дня кожен мусив скупатися у водоймі, тобто очиститися водою – звідси й назва), яке відзначали у ніч з 6 на 7 липня. Пізніше християнство об’єднало давній обряд з ім’ям пророка Іоанна Хрестителя і в народі закріпилася назва Івана Купайла.
День працівника природно-заповідної справи. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 629/2009 від 18 серпня 2009 року щорічно 7 липня.
Національне свято Соломонових Островів – День незалежності (1978).
В Японії цього дня відзначається романтичне свято Танабата – Фестиваль зірок, яке є своєрідною варіацією свята закоханих. За легендою цієї ночі зустрілися дві зірки (Альтаїр і Вега), розділені до того Срібною рікою (Чумацьким Шляхом). Японці, особливо молоді дівчата, проти ночі загадують бажання, записуючи їх на вузеньких стрічках паперу, а потім прив’язують до стебел бамбука (ця рослина в Японії – символ відданості). У багатьох містах Японії цього дня обирають найвродливішу дівчину.
Події дня:
55 років тому (1960) був створений Український (Київський) науково-дослідний інститут експериментальної та клінічної онкології МОЗ УРСР. Очолив установу академік АН УРСР Ростислав Євгенович Кавецький. Сьогодні це Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького (директор – академік НАН України Чехун Василь Федорович).
Ювілеї дня:
155 років від дня народження Густава Малера (1860-1911), видатного австрійського композитора, диригента. Автор дев’яти (десята залишилася незавершеною) симфоній, симфонії-кантати «Пісня про землю»; вокальних циклів. За життя Малера сприймали радше як видатного диригента, виконавця-інтерпретатора чужих творів. Відкриття Малера-композитора, одного з найяскравіших і найглибших симфоністів ХІХ-ХХ ст. відбулося значно пізніше. У 1897 році він став директором Віденської опери, яку очолював протягом 10 років. Під його керівництвом цей музичний колектив зайняв одну з провідних позицій у Європі. У результаті інтриг змушений був піти з посади, залишити Відень і переїхати до США. З 1909 року і до кінця життя був головним диригентом реорганізованого Нью-Йоркського філармонійного оркестру. Як геніального диригента його характеризував Петро Ілліч Чайковський, схвально відгукувався Брамс. Серед послідовників диригентської манери Густава Малера можна назвати Бруно Вальтера та Отто Клемперера – митців, що так само як і вчитель могли «витягти, вичавити» з оркестру бездоганну музику, твір у його «чистому вигляді». Що стосується Малера-композитора, то тут його наступниками були Арнольд Шенберг, Антон Веберн і Альбан Берг. Малера інколи називають «Достоєвським музики» – російський письменник був улюбленим митцем австрійського музиканта. Якось він обмовився, що все своє життя писав музику, аби відповісти власне на одне запитання Достоєвського: «Як я можу бути щасливим, коли десь страждає інша жива істота». Музика ж була сенсом усього його життя: «Дивовижно. Коли я слухаю музику, а також і під час диригування, - я абсолютно чітко чую відповіді на всі свої запитання, і тоді все у мені заспокоюється і прояснюється. Або, точніше б сказати – я відчуваю цілком виразно, що це й взагалі не питання…» (з листа Г. Малера до Бруно Вальтера). У 1903 р. Густав Малер виступав у Львові.
115 років від дня народження Юрія Корнелійовича (Корнійовича) Смолича (1900-1976), українського прозаїка, драматурга, публіциста. Автор історичних, пригодницьких і публіцистичних творів – «Вони не пройшли», «Фальшива Мельпомена», «Світанок над морем», «Мир хатам, війна палацам», «Реве та стогне Дніпр широкий». На відверту агітку роман «Мир хатам, війна палацам», якийсь дотепник відгукнувся епіграмою: «На машинці він наклацав «Мир хатам, війна палацам». / Взяв у Кончі добрий плац — / Й збудував собі палац!» Олесь Гончар у своїх «Щоденниках» досить різко характеризував Смолича, називаючи того старим провокатором та Іудушкою. Смолич вимагав виключити Ліну Костенко зі Спілки письменників. Багато хто здогадувався, що робить те він не з власної волі, а виконуючи наказ КДБ. Згодом таки вияснилось, що Юрій Смолич ще до війни почав співпрацю з чекістами. Зокрема, писав доноси і на Олександра Довженка. Подвійне життя дорого йому коштувало: письменник важко хворів, й помер від третього інфаркту. Гончар писав: «Бував Смолич усяким, та все ж була в ньому інтелігентність, культура. І ще було щось дитинне, беззахисне…»
105 років від дня народження Семена Ісаковича Тетельбаума (1910-1958), українського вченого у галузі радіотехніки, члена-кореспондента АН УРСР. Спеціаліст у галузі радіолокації і телебачення, безпроводового передавання енергії на значну віддаль. Автор понад 150 наукових праць.
75 років від дня народження Рінго Старра (1940), англійського музиканта, ударника квартету «Бітлз».
