16 липня – День ухвалення Декларації про державний суверенітет України
У преамбулі цього документа проголошувалося «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Від імені українського народу могла виступати тільки Верховна Рада. Територія України в наявних кордонах проголошувалася недоторканою. Підкреслювалося також виключне право українського народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Верховна Рада проголосила право країни на власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Україна брала зобов’язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України. По суті, Декларація створила основу для республіканської законотворчості, незалежності від союзного законодавства. Проте прийнятий документ не одержав статусу конституційного акта. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стало відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Діючі норми міжнародного права також зобов’язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум. Утім, Декларація про державний суверенітет України стала основою для «Акта проголошення незалежності України», ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Тоді фактично вдруге Україна була проголошена незалежною демократичною державою й остаточно виведена зі складу СРСР. Незалежність країни була підтримана на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.
День бухгалтера. Відзначається щороку цього дня згідно з Указом Президента «Про день бухгалтера» від 18 червня 2004 року (№ 662/2004).
Національний день поминання жертв расистських і антисемітських злочинів пронацистського режиму Віші у Франції (1942). Офіційно заснований рішенням Національних зборів 29 лютого 2000 року. 16-17 липня 1942 року поліція пронацистського режиму Віші зігнала на паризький Зимовий велодром понад 13 тисяч французів єврейського походження і згодом видала їх гітлерівцям.
Події дня:
70 років тому (1945) на випробувальному полігоні в Аламогордо (шт. Нью-Мехіко, США) було проведено експериментальний наземний вибух першого у світі атомного пристрою, розробленого під керівництвом фізика Роберта Оппенгеймера (кодова назва «Трініті» – «Трійця»). Потужність вибуху складала 20 кт у тротиловому еквіваленті. Три тижні потому, 6 і 9 серпня, американська авіація піддала бомбардуванню японські міста Хіросіму і Нагасакі, вперше в історії застосувавши атомну зброю проти людей.
50 років тому (1965) у Радянському Союзі за допомогою нової потужної ракети-носія на навколоземну орбіту була виведена наукова космічна станція «Протон-1» і комплекс контрольно-вимірювальної апаратури. Також було здійснено запуск 5 штучних супутників Землі серії «Космос-71» - «Космос-75».
Ювілеї дня:
160 років від дня народження Жоржа Роденбаха (1855-1898), бельгійського письменника і поета. Автор символістських романів «Мертвий Брюгге» і «Дзвонар» (у російському перекладі – «Выше жизни»), що принесли йому світове визнання.
155 років від дня народження Олександра Федоровича Шимановського (1860-1918), українського офтальмолога, педагога. Професор Київського університету; працював на Вищих жіночих курсах у Києві. Праці вченого присвячені вивченню трахоми, очних травм, туберкульозних уражень очей; розробляв питання про пересадку переднього відділу ока.
85 років від дня народження Вадима Олександровича Топачевського (1930-2004), українського зоолога. Відомий учений, президент Українського теріологічного товариства. Основні наукові праці присвятив питанням теріології, зокрема систематиці, філогенії, зоогеографії викопних і сучасних ссавців, а також палеонтології.
45 років від дня народження Апічатпонга Вірасетакуна (1970), тайванського кінорежисера, одного з найяскравіших майстрів сучасного артхаусного кіно останнього десятиліття. Його картини неодноразово ставали призерами престижних кінофестивалів; зокрема, стрічка «Дядечко Бунмі, який пам’ятав свої минулі життя» отримала «Золоту пальмову гілку» МКФ у Каннах (2010). «Мені здається, що я поганий оповідач, але досить непоганий спостерігач. Камера для мене – засіб захисту від оточуючих людей і в той же час нагода їх якомога краще розгледіти. Інколи я думаю: ким би я став, коли б не став кінорежисером?… Мабуть що фотографом».
