Чому вишивка не може відійти в історичне минуле?

Коли люди дивляться на вишиті рушники, то мало в кого виникає бажання витерти об них руки чи якось інакше використовувати в побуті. І часто виникає запитання, чи входить вишитий рушник до списку речей необхідних для дому? І що з ним робити, коли придбаєш?

У більшості випадків, вишиті полотна зберігають як пам’ять про своїх бабусь чи інших родичів. Дехто кладе рушник десь далеко в шафу і час від часу дістає для того, щоб показати друзям чи віднести на виставку.

Але наші прабатьки вишивали рушники для того, щоб прикрашати ними ікони й саму оселю. Їх використовували під час різних обрядів (весільних, поховальних тощо). А рушники, які брались до рук для звичайних щоденних потреб, ніколи не мали витончених візерунків.
Виходячи з цього бачимо, що рушник, на який нанесено вишивку є чимось святим. А в його орнаментах закладені символи життя, смутку, любові, радощів тощо.

Вишиті рушники сьогодні забезпечують потреби духовної культури. Бо саме вони поєднують людину з традиціями своєї нації й виражають особливий спосіб мислення.

І ще одним підтвердженням того, що людям дійсно потрібні вишиті полотна є те, що майже всі народи вишивають. Нехай орнаменти в них і різні, але справа за своєю сутністю одна – священна.

Слобожанщина теж має своїх майстрів, і саме в Харкові зараз триває міжнародний фестиваль традиційної народної культури «Покуть». У приміщенні Харківського обласного центру народної творчості розміщено для показу 80 робіт вишивальниці із селища Пісочин Харківської області Раїси Кушнаренко.

Майстриня створює рушники із справжніми українськими традиційними візерунками .

Також пані Раїса є однією з небагатьох майстринь, яка вишиває «білим по білому» та володіє всіма відомими швами і символікою української традиційної вишивки Слобожанщини.

Довідка:
Раїса Кушнаренко народилася 1925 року в місті Лунінець (Білорусія). За фахом бухгалтер. Вишиває з 1982 року.

У  1988 році працювала у складі творчої групи майстрів Будинку творчості Спілки художників України в місті Седневі, яку очолював знавець народного мистецтва, народний художник України В. Прядка.

За вагомий внесок у збагачення культурно-мистецької спадщини українського народу та високу виконавську майстерність указом Президента України Раїсу Кушнаренко нагороджено почесним званням «Заслужений майстер народної творчості України».

Рушники майстрині також зберігаються в музеї-заповіднику ім. Тараса Шевченка, Музеї народної творчості Слобожанщини та у приватних колекція мешканців США, Канади, Польщі, Австралії, Росії та Ізраїлю.