Ніколи знову. Як квітка маку стала символом пам’яті жертв Другої світової війни

День пам’яті та примирення відзначається 8 травня в багатьох країнах світу. Проте для України цей день став знаковим тільки минулого року. Що можна сказати і про його символ – квітку маку – який прийшов на заміну колись звичним георгіївським стрічкам. Свого часу квітка маку використовувалася як символ пам’яті жертв Першої світової війни, але тепер нею згадують полеглих у всіх світових та локальних війнах, які були після неї. Своїй появі на світ цей символ «завдячує» канадському військовому лікарю Джону Мак-Крею, який написав знакового для свого часу вірша «У полі Фландрії».

В полях фламандських квітне мак

Поміж хрестів — скорботний знак

По нас; а жайвір серед хмар

Нам шле свій спів — останній дар,

Ледь чутний тут крізь грім атак.

Як символ пам’яті, квітка маку вже давно використовується в різних країнах світу. В Україні же на заходах, приурочених до дня завершення Другої світової війни, масово він став з’являтися тільки в 2014 році. Крім того, тут традиційний символ пам’яті зазнав певних стилістичних змін і своєму сучасному вигляду завдячує харківському дизайнеру Сергію Мішакіну. Тепер він, з одного боку, нагадує спрощене зображення квітки маку, а з іншого – слід від кулі. А гасло – «Ніколи знову» – неначе закликає сучасників зробити все можливе, щоб не повторилися жахи минулої війни.

А що було раніше? До цього мало хто навіть здогадувався про існування Дня пам’яті та примирення, зате люди масово та з великим розмахом святкували 9 травня. З гучними парадами, популізмом політиків, воєнними фільмами по телевізору, шашликами та горілкою. Звісно, не обходилось і без особливої символіки – георгіївської стрічки.

Акція по розповсюдженню георгіївської стрічки стартувала в Росії 2005 року. Її ініціаторами стали державні інформагентства, а також російські провладні молодіжні рухи, такі як «Наші» та «Студентська громада». Тоді вона, щоправда, називалася «гвардійською» і мала, за словами організаторів, символізувати «гордість за Перемогу Росії у Другій Світовій війні». Тому не дивно, що в Україні найбільш активну участь в цій акції брали представники проросійських організацій, таких як партія «Родіна», «Російськомовна Україна», «Донецька республіка», «Донбаська Русь», «Севастополь-Крим-Росія» тощо.

Георгіївська стрічка активно використовувалася на різних урочистих заходах, присвячених до 9 травня. Люди, яким ну дуже кортіло показати своє «Я помню. Я горжусь» чіпляли її куди тільки можна: на одяг, взуття, сумки, собачі ошийники, автомобілі, в тому числі (яка іронія!) і німецького виробництва. Її активно використовували в рекламі та під час політичної агітації. Більше того: в мережі навіть почали з’являтися світлини, на яких можна «помилуватися» біотуалетами із зображенням георгіївської стрічки чи пляшками горілки, прикрашеними нею же.

Але символіка з часом може дещо змінити своє значення, особливо під впливом зовнішніх обставин. І так як проросійські сили з особливим завзяттям брали участь в цій акції, не дивно, що георгіївські стрічки спочатку почали активно використовуватися учасниками Антимайдану, а згодом, в 2014 році – проросійськи налаштованими сепаратистам та так званими «силами самооборони Криму». Тому не варто дивуватися, що сьогодні в Україні така стрічка розглядається як символ сепаратизму та російської експансії, а її публічне використання – як провокація.

Саме тоді квітка маку увійшла в життя суспільства як символ пам’яті жертв Другої світової війни. Тепер червону квітку можна побачити все частіше. Здається, суспільство прийняло новий символ, який тепер може не асоціюватися з експансію та імперським шовінізмом. Тепер він не звеличує війну як якесь прекрасне і суто героїчне дійство, а просто закликає вшанувати пам’ять всіх її жертв. Так просто, по-людськи. Дійсно, Україні був потрібен саме такий символ.