Я хочу познайомити Вас зі своїм добрим знайомим публіциста. Вам, я думаю, він теж сподобається. Адже він молодий і привабливий, що вже саме по собі може привернути до нього вашу увагу. Публіцист вічно зайнятий чимось цікавим, він і поет, і художник, і самотній музикант, і жебрак актор, і режисер – вчитель і учень. Мій друг постійно експериментує, тому з ним ніколи не буває нудно. У нього багато друзів, але він з радістю набуває нові знайомства.

Публіцист навчався мало не у всіх харківських вузах, на стінах яких і донині з'являється його ім'я...

Він справжній публіцист ! Адже він завжди має свій погляд і свою думку, які щоразу наділяє в нову форму. Хоча з таким же інтересом мій друг сам вислухає вашу думку і спробує поглянути на світ вашими очима.

Публіцисту вдається бути завжди актуальним, але ніколи не йти на поводу у моди. Винаходячи сучасну драматургію, він напам'ять зачитує класиків. І різні часи знаходять в його серці химерні поєднання.

У мого друга відмінний смак і стиль, але вони співзвучні часу і тому не перетворюються на застиглу маску. Він любить життя, навіть коли вона його не особливо-то шанує. Він – син нашого часу. Йому часто голодно і холодно, але це лише стимулює появу нових рядків, мелодій, образів і грандіозних планів на майбутнє.

Для мого друга, як і для мене, як для всіх нас, найбільшою цінністю в житті є творчість. І, знімаючи холодну кімнату, в чужому будинку, Публіцист зігрівається словами Всеволода Мейєрхольда : «... навіть у цій кімнаті я можу зробити театр! ».