Козацькому роду нема переводу!!! Або як з українців, шляхом зміни прізвища в паспорті, зробили росіян.
Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід Антона Чехова ще був Чехом. Сам письменник стверджував, що дід його – українець зі Слобожанщини.
Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула”, “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка. В жорстокі часи наступу імперії на українську мову він домагався постановки “Тараса Бульби” М.Лисенка, використав у своїх творах багато українських народних пісень.
Ще одним яскравим прикладом є поет Володимир Маяковський. Дослідники вказують, що українські роди Маяковських пішли, ймовірно, від тих козаківна прізвище Маяки, які стояли на сторожі на курганах, при маяках, що підпалювались у разі татарських нападів.
На жаль, й українці Ріпи перетворилися на Рєпіних. Ілля Рєпін, який народився на Харківщині, зберіг своє відчуття належності до українців й малював себе у вигляді козака, що спирається на гармату. “Час вже подумати про український стиль у мистецтві”, – відзначав митець. А проте він не лише говорив, а й створив чимало творів на українську тематику, приміром, “Запорожці пишуть листа турецькому султану” – він намалював два варіанти цієї картини.
Як бачимо, російські чиновники намагались шляхом зміни прізвищ змінити й наших людей, зробити з корінних нащадків козаків – обрусівших москалів, певною мірою знищити їх історичне минуле, пам'ять про родичів та предків, адже ким може приходитись старий Козак новоспеченому Козаковському?
На закінчення хочу нагадати: ми ніколи, ніколи не повинні забувати, хто ми є. Будьмо гордими, що ми – українці. Ми маємо свій рід, свою, хоч і не завжди веселу, історію, свій грандіозний народ і свою вічну землю на цій планеті – Україну. Цього у нас ніхто й ніколи не забере, лише не цураймося свого, і тоді ми побудуємо державу, не гіршу, ніж побудували собі інші європейці, станемо тим народом, про який можна буде сказати, - ось вони, горді і могутні нащадки козаків, українці!
