«Обереги музичної Харківщини»: історія музики в речах

Експонати, представлені на виставці, музикознавець Юрій Щербінін збирав усе життя. Проте віддати належну шану безцінному архіву вдалося тільки тепер. Рік тому нарешті знайшлося приміщення для експозиції – у Будинку культури Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. За словами Щербініна, створенню галереї також посприяла міська влада.

Він розповідає: «Монтажні роботи зі створення цієї постійної експозиції почалися в кінці листопада минулого року і закінчились 9 травня цього року. Треба було чекати п’ятдесят років, битися в усі двері, писати до всіх інстанцій, піднімати питання про музей, щоб він був створений ось так, за один рік. Тим більше в такий страшний час, коли стояло питання «бути чи не бути» музеєві через події на Сході».

Юрій Путнік, керівник громадського руху «Мы вместе», котрий влаштував груповий похід у галерею, говорить:

«Юрій Леонідович – людина, котра все життя збирала раритетні експонати. І ось, нещодавно, 30 серпня здійснилася його мрія, і відкрилась унікальна галерея. Принаймні в Харкові досі подібного музейного типу не було. Здається, і в Україні немає, тобто це єдина галерея музейного типу в нашій країні».

Хронологічно експозиція починається з кінця 18 століття. Серед найцінніших «оберегів» – клавіші рояля, на якому грав композитор Петро Чайковський, особисті речі радянських та українських композиторів Якова Степового і Тараса Кравцова. Поряд із ними – віяло і «станцьовані» пуанти, подаровані народною артисткою України, головним балетмейстером ХНАТОБу, балериною Світланою Коливановою. Окремо Щербінін виділяє паличку диригента, засновника Харківської консерваторії Іллі Слатіна:

«Найдорожче для мене і для всіх музикантів – це особисті речі Слатіна, в тому числі диригентська паличка. Його учень Костянтин Леонтійович Дорошенко, котрий подарував мені цю паличку, як у воду дивився. Він подарував мені її у 1967 році, вона ніде не експонувалася. Він сказав: «Юро, ти її бережи. Ти так хворієш ідеєю музею, може, колись у Харкові й буде музей, і вона знайде своє місце». І от вона знайшла своє місце».

Документів та фотографій тут – узагалі не перелічити. Про кожен із предметів музикознавець може розповісти власну історію. Ось що він розказує про фото академіка Бориса Вєркіна:

«Мені захотілося відновити ім’я Бориса Ієремійовича Вєркіна, батька Тетяни Борисівни Вєркіної, яка нині очолює Харківський університет мистецтв. Він сам трохи навчався в консерваторії, прекрасно грав. Але головна його заслуга була в тому, що в 60-і роки він організував у Інституті низьких температур «філармонію фізиків». І там виступали. Він так умів запросити, як філармонія не вміла запросити, – і оркестри, і солістів. А вже солісти наших театрів вважали за високу честь виступити. Я бував на цих незабутніх вечорах. І ось фотографія, де він за роялем, а його друга жінка співає».

Юрій Щербінін сподівається, що новостворений музей буде розширюватись. Адже зараз у ньому виставлено близько 1/6 від усього архівного зібрання. За словами музикознавця,  його начальство жартує: «при тому, що у вас є, вам і Палацу спорту буде мало».

«Хочеться, щоб тут звучала музика, були презентації наших авторів, таких, наприклад, як Чепалов. Я дивився приголомшливу презентацію його журналу «Танец». Все є у нас тут тепер: екран, умови, музика», – ділиться планами засновник.

Варто сказати, що маршал Іван Кожедуб, іменем якого названий Харківський університет Повітряних Сил, теж був не чужий музиці. Зі спогадів його сина, Микити Кожедуба: «Мало хто знає, що в його полку під час війни була співоча ескадрилья і батя грав на саксофоні! Деякий час удома навіть зберігалася фотографія, на якій були льотчики ескадрильї з музичними інструментами. У нього взагалі були непогані музичні здібності – і на балалайці грав, і на акордеоні».

Відвідати галерею «Обереги музичної Харківщини» можна безкоштовно, в будь-який день. Перед цим треба лише домовитися про екскурсію з організатором. Музей знаходиться за адресою: в’їзд Тринклера, 5а (вхід із боку вулиці Весніна).