Бунт крихких проти брутальних: У Театрі Пушкіна показали нову виставу «Пушкін. Плем'я»
У виставі за п'єсою Михайла Булгакова «Олександр Пушкін» («Останні дні») діють літератори та поліцейські, звучать шансон і реп, а через оголені тіла акторів адміністрація поставила на афіші символ «18+». Проте режисер вважає, що це на краще: «Для мене «18+» означає новий, дорослий рівень діалогу. Мені дуже хочеться серйозно поговорити про те, хто такий Пушкін. І де це зробити, як не в театрі його імені?».
П'єса Булгакова стала основою спектаклю та піддалася серйозній переробці: «Це історія про Пушкіна, Дантеса й Гончарову. Вона не є моєю найулюбленішою в Булгакова, — пояснює Олександр Середін. — Але фігура Пушкіна, якої в п'єсі немає — адже поет завжди за кулісами — змусила мене вивчити обставини його смерті. І тут мені хочеться багато про що поговорити. Ким він був для своїх сучасників? І чи є в наш час пушкіни, яких ми не помічаємо? Може, через 200 років хтось скаже про нас: «Як же вони не розгледіли великого поета?».
Пушкіна в спектаклі оточує цілий рій персонажів: шанувальників, нахлібників, заздрісників та ворогів. При цьому всі вони висловлюються зрозуміло одне для одного й для глядача, а сам поет говорить вигаданою мовою: «Пушкін був для оточуючих африканським, чужорідним, неприємним, — пояснює режисер. — Сучасники писали про нього: «Цей африканець», «ефіоп», називали його «лютим», а Наталію Гончарову — «арапською дружиною». Тому ми придумали для нього особливий засіб комунікації із зовнішнім світом: «звірину» мову, барабан, танець».
Пластики в спектаклі багато, тому з акторами працювала балетмейстерка Наталя Федіна. Ключовим танцювальним елементом став дует оголених поета та його дружини в бамбуковій клітці наприкінці першого акту. Бамбук був обраний через його натуральність. На сцені взагалі немає синтетичних матеріалів — сценограф Катерина Колесниченко використовує лише дерево, тканина, плетені циновки. Так, за словами Олександра Середіна, створюється відчуття, що персонажі — плем'я, яке живе в абсолютній свободі, де є пристрасть, секс, БДСМ, де Пушкін — звір, а Наталія — сексуальна красуня. «І все це неможливо пояснити та можна тільки відчувати, — пояснює режисер. — А потім приходять брутальні люди і все це закінчується».
Брутальними у спектаклі постають офіцери Третього охоронного відділення, що стежили за поетом та, зрештою, які занапастили його. А протистоять їм люди, що приходили до будинку поета в день його смерті. На сцені вони постали оголеними безликими бунтарями. «Це бунт тіла, — пояснює режисер. — Коли відбувається жахлива несправедливість або надзвичайна брутальність, людина бунтує не на рівні свідомості, а на рівні тіла. Для мене це бунт крихких, які не можуть більше терпіти неподобства грубих».
У театрі новий спектакль вважають найкращою ілюстрацією того, чим повинна бути мала сцена «Портал на Гоголя, 8» — експериментальним майданчиком. «Це місце для свободи, для пошуків, для помилок, — вважає директор театру Сергій Бичко. — Комусь спектакль зовсім не сподобається, а хтось буде в захваті, проте глядач у нього абсолютно точно буде. Шкода, що місць у «Порталі» небагато, і не всім вдається потрапити на прем'єру. Але покази будуть і в інші дні».
З директором згодна й головна режисерка театру Ольга Турутя-Прасолова. Сама вона поставила свій перший спектакль у Театрі Пушкіна саме на малій сцені трохи більше року тому — «Чайку». І вже восени стала головним режисером. Вона зізнається, що зовсім інакше поставила б п'єсу Булгакова: «Проте це — мала сцена, і тут можна робити все, що завгодно. А актори, із більшістю з яких ми працювали в «Чайці», виклалися більше, ніж на сто відсотків, вони накривають глядача енергією. Тож їм корисно працювати з різними режисерами. Вони надзвичайно виросли за цей рік та продовжують зростати».
Найближчі дні, коли можна побачити «Пушкін. Плем'я»:
26 травня (субота), 6 червня (середа), 21 червня (четвер), 29 червня (п'ятниця).
Вхід — тільки для повнолітніх.
