«Там, де вдома»: В Харкові презентували збірку про любов та війну
Він в першу чергу спрямований на психологічну реабілітацію ветеранів війни через власну творчість. За словами організаторів проекту, на Сході України уже п'ять років триває війна. Є немало людей, які отримали травматичний досвід на цій війні, однак змогли сублімувати його в творчість. Сам проект об’єднав вісім сучасних молодих поетів та поеток: четверо військових та четверо волонтерок. Зокрема, результатом реалізації проекту "Там, де вдома" стало видання паперової та електронної збірки зі 112 віршів про любов та війну, а також запуск Youtube-каналу із відеопоезіями у виконанні авторів та відомих особистостей.
Проект також має на меті через самовираження в поезії військових, волонтерів, громадських активістів донести до суспільства важливість підтримки та реабілітації людей, по чиєму житті пройшлася війна. Проект має надихнути їх на вираження своїх емоцій у творчості.
«Щоб вони після повернення могли соціалізуватися і повернутися до мирного життя через творчість, – розповіла письменниця та волонтерка Юлія Ілюха, – як сказав один з наших авторів, Валерій Пузік, саме творчість, саме писання допомогло йому повернутися до мирного життя після повернення з війни. Ми мріємо, щоб цей проект надихнув інших бійців, які перебували в зоні бойових дій, на власну творчість. Щоб вони могли виписати якісь власні переживання в своїй творчості. І ми запрошуємо всіх, хто пише, хто волонтерив, хто воював не лише начитувати, а й надсилати нам свої власні вірші, власну творчість, яку ми будемо розміщувати на нашому Youtube-каналі».
В збірці можна прочитати поезії Максима Кривцова на позивний «Далі», Марко Терен, Влада Сорди на позивний «Змій», Юлії Ілюхи, Валерія Пузіка на позивний «Фінчер», Юлії Баткіліної, Олександра Лисака на позивний «Шеврон» та Наталії Маринчак.
«Це складна книжка, – зізналася дизайнерка видання Надія Віля, – інколи, щоб виплакатися, коли щось болить, але не вистачає якоїсь маленької частки. Це така книжка... Про дизайн дуже багато забувають. Я не скажу, що це найголовніша частина книги. Але річ в тім, що коли вона надрукована, коли є слово, яке особисто не доноситься, то зникає дуже багато нюансів. Зникає інтонація, зникає жестикуляція, коли ми розмовляємо. І саме роботи дизайнерів можуть додати цю жестикуляцію, ці емоції. Повернути їх до тексту. Я дуже намагалася, щоб ця книжка несла правильні емоції, багато спілкувалася з художниками. І я дуже сподіваюся, що це сподобається. Бо це дуже важливий проект. Я читала всі ці вірші. І вони прийшлися мені до душі».
Зокрема, в збірці присутні ілюстрації одного з її авторів – Валерія Пузіка. Частину своїх ілюстрацій він намалював прямо в зоні ООС. За словами Юлії Баткіліної, для всіх авторів це був дуже складний в емоційному плані, і разом з тим – дуже важливий проект. Вона переконана, що вірші, які увійшли у цю збірку, є спробою кожного автора осмислити свій важкий досвід та в творчості висловити всі наболілі емоції та почуття.
