КПУ на шляху до втрати представництва в органах самоврядування Харківської області

Володимир Воля, незалежний експерт  |  Понеділок, 28 червня 2010, 13:04
Після 1991 року Харківська обласна організація КПУ брала активну участь в усіх виборах – місцевих, парламентських, президентських. І завжди вона отримувала результат, який дозволяв їй мати власні фракції в обласній та районних радах, в Харківській міськраді, в інших міських та селищних радах. На сьогодні КПУ має в облраді 9 депутатських мандатів (із 150-ти), а у Харківській міськраді – 5 (зі 100-та).
КПУ на шляху до втрати представництва в органах самоврядування Харківської області

Головним ресурсом, який забезпечував КПУ присутність в органах самоврядування Харківщини, можна визначити „історичну спадщину” – велику кількість людей старшого віку, вихованих в часи СРСР на ідеалах комуністичної ідеології. Важливим мотиваційним фактором для цієї частини електорату був протест проти економічних та політичних змін, пов’язаних з розпадом СРСР та подіями, що мали місце після того. Наявність цього ресурсу набагато переважала відсутність у комуністів інших ресурсів, важливих для сучасних партій.  

Так, у облорганізації КПУ в останнє десятиліття немає значного людського потенціалу для проведення виборчої кампанії, агітаційної роботи. Також відсутні у комуністів області фінансові ресурси, необхідні для організації інформаційної кампанії в провідних регіональних ЗМІ.

Лідером комуністів Харківщини є народний депутат, перший секретар обкому КПУ Алла Александровська, яка має низку позитивних якостей (гарний організатор, здатна до конструктивної та кропіткої роботи, готова до співпраці з політичними опонентами заради відстоювання інтересів регіону). Серед керівників та активу облорганізації КПУ вона є найбільш яскравою та помітною фігурою. Але за рівнем своєї відомості серед виборців регіону вона суттєво поступається лідерам провідних місцевих політичних сил. Також ймовірно, що А.Александровська залишається невідомою переважній більшості тих виборців Харківщини, які регулярно під час виборів віддають свою перевагу КПУ та її лідерові.

А.Александровська неодноразово брала участь у виборах Харківського міського голови, отримуючи на свою підтримку по декілька відсотків голосів виборців міста. В принципі, приблизно такий відсоток підтримки А.Александровської у Харкові показували й результати різних соцопитувань. Ймовірно, що ті „декілька відсотків” стали можливими й завдяки відсутності інформаційних кампаній обкому КПУ в провідних регіональних ЗМІ. Те саме стосується і рівня відомості лідера місцевих комуністів серед широкого загалу виборців області.  

Разом з тим, у обкому КПУ є власне друковане видання – газета „Красное знамя”. Інколи друкуються листівки. Розповсюдження газети та друкованих матеріалів здійснюється через агітпости, яких хоч і небагато, але які працюють системно, впродовж усього року незалежно від виборів, час від часу змінюють свою дислокацію. Є пересувний медіа-комплекс. Однак, такий формат проведення інформаційної роботи, як показує багаторічний досвід, не призводить до розширення електоральної бази КПУ на Харківщині.

Все це свідчить, що головним ресурсом Компартії в регіоні є „історичний спадок”.  

КПУ завжди брала участь у виборах самостійно, однак останні президентські вибори стали виключенням, і був створений „Блок лівих сил”. Перший тур показав, що лідеру КПУ Петру Симоненку висловили підтримку 3,54% виборців України. Для порівняння слід згадати, що на парламентських виборах 2006 року за КПУ проголосували 3,66% виборців, а у 2007 році – 5,39%.

Загалом по Харківській області кандидатуру П.Симоненка підтримали 4,75% виборців (п’ятий результат серед кандидатів), а по Харкову – 4,54% виборців (теж п’ятий результат серед кандидатів).

На парламентських виборах 2007 року на Харківщині КПУ отримала більший відсоток голосів, аніж П.Симоненко у 2010 році. Тоді загалом по області підтримку КПУ висловили 8,28% виборців, по Харкову 8,55%. В обох випадках КПУ у 2007 році отримала третій за величиною результат.

На парламентських виборах 2006 року за Компартію проголосувало 4,57% виборців області (четвертий результат після ПР, БЮТ та „Нашої України”).

Під час президентських виборів 2004 року лідер комуністів П.Симоненко отримав підтримку 8,01% виборців регіону (третій результат після В.Януковича та В.Ющенка).  

А на парламентських виборах 2002 року рівень підтримки Компартії виборцями Харківщини досягав 30,70%.

Отже, динаміка результатів свідчить, що електоральна база КПУ в області неухильно зменшується. А створення блоків показує їх неефективність для КПУ як в смислі збільшення рівня електоральної підтримки, так і в смислі протистояння зменшенню електоральної бази.

Під час попередніх виборчих кампаній (місцевих та всеукраїнських) на користь КПУ працював ще один фактор: мандати комуністів були потрібні Партії регіонів для формування коаліцій та альянсів в радах різних рівнів. Так було в парламенті, так було в місцевих радах Харківської області. Однак, схоже на те, що тепер цей фактор може зникнути, бо Партія регіонів впевнено контролює всі органи державної влади (центральні та місцеві), а також органи самоврядування (в тому числі на Харківщині).  

Мандати комуністів можуть бути корисними для Партії регіонів в обласній та Харківській міській радах, оскільки головний напрямок її протистояння з БЮТ знаходиться саме в площині цих рад. Однак це не означає, що замість КПУ для Партії регіонів не можуть з’явитися інші надійні союзники.

comments powered by HyperComments