Автобус, пиво і футбол (дороги, нерви, некрологи)
Ринок через який пролягала путь, вже не працював, темрява його провулків разом з шурхотом лап численних безпритульних собак викликав певну нервозність, проте вже не гостру, а звичну, як від давнього синця. Ліхтарик в долоні і ніжка від стільця в торбі, надавали ілюзію безпеки.
Аж тут…Шлях від метро пройшов без пригод та зупинка зустріла вашого покірного слугу незвичним пожвавленням і багатолюддям. Перші ж розпитування виявили,що причиною довжелезної черги є футбольний матч на сусідньому стадіоні, завершення якого збіглося з часом відправлення автобусу на Зміїв. Як я з’ясував згодом, збіглося вже не вперше. Що не завадило фірмі-перевізнику подати на зупинку далеко не найбільший зі своїх автобусів. І це при тому, що розклад матчів не є секретною інформацією, а даний автобус останній за часом відправлення на маршруті, і відповідно й без футбольних фанатів порожнім не буває.
В тісноті та не в образі? – ой, ще й в якій образі.. Те, що відбувалося навколо нагадувало картинку з Великого Переселення Народів, чи штурм пасажирами поїзду в часи Громадянської війни. Ви відчували на собі значення слова «тісно»? – я відчув. Це власне коли ти стоїш (?) на ногах, своїх і чужих одночасно, висиш на своїй руці, ухопившись за поручень і одночасно напівлежиш на чиємусь плечі. І це не тому, що ти якийсь дивний, усі навколо роблять те саме, навіть найурівноваженіші.
Хоча.. таких серед фанів-пасажирів було небагато, чому сприяла чималенька доза випитого алкоголю, що постійно поповнювалася перед автобусом і вже в ньому самому під час поїздки. «В-вад-дитель, астанавіть он там, наших підібрати нада, в-вадитель! – ти чуєш!?»,«Аткройте люк,мне жарко!!» : такі вигуки пасажирів створювали цікаву атмосферу, враховуючи, що автобус переміщувався по нічній дорозі. От забажав би хтось з цих веселунів, «порулити» або зчинив бійку, і ви б зараз читали статтю, але іншу, про аварію, можливо, навіть написану іншим некрологом.
Ні, тоді всі пасажири доїхали успішно. Тоді, а, що буде при незмінності ситуації далі? Отож уважно читайте некрологи, мене звуть Віктор Ткаченко.
