Захисникові незалежної України: Збройним Силам сучасної країни - 20 років!
Чого і кого там тільки не було! Козаки і військові, співи і танці, прийоми бойового гопака і ходіння по склу… Це ще далеко не все, чим порадували гостей організатори. Та ви, напевно, і самі там були, бачили все на власні очі. А коли ні, то ось вам мій «сухий залишок».
…Фанфари. Зала замовкає. Голос ведучого. З привітанням та невеличкою промовою до присутніх звертається Олег Борисюк – голова ГО «Наша Воля», засновник та керівник харківської школи бойового гопака. А далі – святковий концерт!
Першим на сцену вийшов крайовий гурт народних і бойових мистецтв українського козацтва Слобожанщини «Козацька Слобода» й ушкварив аж чотири пісні, серед яких і козацький марш.
Не менш завзятим виявилось молодше покоління козачат, яке продемонструвало гостям відоме українське бойове мистецтво, знане в усіх куточках нашої країни і навіть за її межами. Зветься воно бойовим гопаком. Вправи з палицею, удари і блиск шабель неабияк розважили публіку. Потім козаки взялися за бите скло і гострі цвяхи Хоча й тісно було відчайдухам у чотирьох стінах, котрі не давали розвернутись козацькій волелюбній душі і розгулятись норовливій шаблі, та конференц-зала залишилась цілою, а гості – задоволеними.
Задумливими старовинними піснями публіку порадував кобзар Святогір, надаючи можливість кожному поринути у минуле з козаками-характерниками, кобзарями та лірниками.
За ним на сцені розгорнулась ціла низка музичних номерів – виконання пісень і танців. Переспівали чи не усі найвідоміші композиції: і «Смереку», і «Одну калину»… Закінчились виступи спільним виконанням учасниками концерту пісні «Україна» під щедрі оплески та підспівування зали.
Та вечір продовжується! Ось уже Олег закликає гостей частуватися. Оскільки козаки ведуть здоровий спосіб життя, на столі – чай і хрумке печиво. Зігрівшись досхочу, усі бажаючі попрямували до пам’ятника Харкові – засновнику міста, щоб покласти квіти до підніжжя скульптури.
Це було чергове підтвердження того, що мешканці «українофобного» та «проросійського» Харкова українізуються і повертаються до свого коріння, традицій. Сьогодні нас вже більше, ніж було вчора. Настане довгоочікуване завтра, і хто знає, може, скоро все наше місто змінить своє ставлення до УПА, незалежності та «українського питання» загалом. І це станеться тільки за умови єднання усіх частинок України, усіх нас і з вашою допомогою, захисники Батьківщини!
