«Живе Білорусь»: фільм про сваволю авторитаризму і боротьбу проти нього

Головний герой стрічки, Мирон Захарко, колись жив відносно безтурботним життям. Він робив улюблену справу, грав у власному рок-гурті «ФорZа», зустрічається з коханою дівчиною… Так би продовжувалось далі, але одного дня все різко не змінилося. На черговому концерті гурт виконує пісню про революцію, що неабияк «запалює» натовп: він починає скандувати антивладні гасла. В результаті чого концерт розганяють, а Мирона затримують співробітники КДБ. Попри поганий стан здоров'я його забирають до армії, де йому доведеться пізнати всю безжальність авторитарної системи. Разом з товаришами по нещастю він потерпатиме від жорстокої дідівщини, яка вже давно стала незмінною частиною армійських буднів.

Він міг здатися. Заховатися, зробити вигляд, що він нічого не бачить і не чує. Забитися в нірку власного страху і покірно терпіти всі приниження та знущання. Проте він не хоче зламатися. Пройшовши крізь тяжкі випробування, він вирішує боротися проти цієї антилюдської системи.

Цей фільм доволі відвертий та брутальний. Він не шкодує негативних емоцій для глядачів. Протягом всього фільму вони споглядатиме чимало прикладів абсолютно безглуздої жорстокості та сваволі. Він не бавитиме його раптовими хепі-ендами та щасливими збігами обставин. Тут всі події максимально наближені до суворої реальності життя. Проте він явно демонструє, що людина може продовжувати свою боротьбу, не зважаючи ні на що.

На мою думку, цей фільм варто побачити. І не тільки громадянам Білорусі, яким він адресований в першу чергу. Жителям будь-якої країни, чия влада починає тяжіти до авторитаризму, де грубо порушуються людські права цей фільм конче необхідний.