Закон про заочне засудження – як його коментують експерти?

Як відомо, 16 березня Верховна Рада в другому читанні прийняла закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального судочинства)», більше відомий як закон про заочне засудження. Проте чимало юристів і правозахисників вважають, що він є недосконалим та висловлюють побоювання щодо того, що він обмежить права та свободи громадян.

Таку думку, зокрема, підтримує Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень, який вбачає в законопроекті чимало серйозних недоліків.

«Завдяки підтримці, депутатів в тому числі, наша організація направила низку поправок, направлених на зміни, які були враховані, – розповів він, – але на мою думку, залишились речі, які порушують базові принципи кримінального процесу. Сама процедура так званого заочного засудження протирічить базовому принципу правосуддя. Коли всі учасники процесу – слідчий, прокурор, суддя – оцінюють надані докази для доведення провини. З іншого боку – наш підозрюваний, звинувачений може надати свою альтернативну точку зору. З заочним засудженням це буде дуже складно».

Черноусов зазначив, що цей закон також порушує принцип, згідно якому кожна сторона має рівні права та можливості під час участі в кримінальному процесі. Це також стосується забезпечення права на захист, який він назвав найбільш вразливим моментом в запропонованих поправках. За словами Чорнусова, наявні недоліки також можуть призвести до такого явища, як вибіркове правосуддя.

Більш схвально про новий закон відгукнувся адвокат Олексій Харитонов, партнер юридичної фірми ILF, який зазначив, що він містить систему ефективних механізмів захисту прав потерпілих та інтересів держави. За його словами, в європейських країнах, наприклад, Франції, Нідерландах, Німеччині чи Болгарії, запроваджене заочне засудження. Основна його суть – це створення механізмів захисту громадського інтересу тих в ситуаціях, коли особа, яка скоїла злочин, переховується від слідства та суду. Проте це стосується саме дрібних правопорушень.

В той же час Олексій Харитонов не заперечує, що у закону про заочне засудження є вагомі недоліки.

«Так, чисто гіпотетично, можуть бути зловживання, у тому числі під час призначення термінів, – розповів він, – третя поправка – це питання окремих змін стосовно розшуку. Тут, певно, є недосконалість конструкції. Оскільки сказано, що слідчий приймає рішення на свій розсуд, якщо немає поважної причини неявки відповідної особи до суду».