Доки син їздив на лікування, аферисти 3 місяці катували його стареньких батьків і забрали квартиру

Про це та інше «Справжній варті» розповіла мати загиблого сина Ганна Грибок.

За словами Ганни Грибок, її син був військовим. Після бойових дій у Грузії повернувся додому калікою. Її старенький чоловік був лежачим хворим.

«Сина вдома не було. Він поїхав на лікування в Росію. У квартиру вночі вдерлося чи то троє чи четверо бандитів. Вони загорнули мого лежачого чоловіка в ковдру і потягли на вулицю. Я побігла за ними», - згадує Ганна Грибок.

Потім обох стареньких, насильницьким чином, бандити впакували в авто і повезли в невідомому напрямку. Ганна Грибок була дуже налякана.

«Я вже не сподівалася на те, що мене залишать живою і я ще зможу побачити сина», - розповідає Ганна Грибок.

Стареньких завели в якусь напівпусту квартиру. Її чоловіка поклали на залишки розтрощеного ліжка. З ними в квартирі залишили одну жінку спортивної статури.

«До голоду я швидко звикла. Найтяжче було дивитися на свого хворого чоловіка. Перестелити було нічим, ліків теж не давали. Я просилася додому. А вона виливала холодну воду на підлогу і змушувала мене повзяти по цих калюжах голими колінами, і ганчіркою збирати воду назад у відро», - плаче.

«Такі катування були майже щодня. Ця жінка не дозволяла мені спати. Тіки я прихилю голову до старого стільця – вона як пихне. Кричала, била, наказувала мені вистрибнути з вікна. Я дуже захворіла», - згадує Ганна Грибок.

Постійні крики почули інші мешканці багатоквартирного будинку і почали стукати в двері та розпитувати що там трапилося. Після цього стареньких вивизли на інше подібне помешкання – обідрану квартиру без всіляких зручностей.

У Галини Грибок почалися часті запаморочення, вона зовсім занедужала, тому яким чином ці бандити повернули її синові чітко не пам’ятає.

«Мій чоловік не витримав таких катувань. Ми залишилися вдвох із сином. Судова тяганина тривала декілька років», - продовжує пані Ганна.

Одного дня до Ганни Грибок постукали у двері. Чоловік був дуже ввічливим, назвався адвокатом. З розмови пані Ганна зрозуміла, що цей чоловік знає про її справу з попереднім помешканням. Він попрохав її взяти документи і поїхати разом з ним взяти декілька довідок для чергового суду.

На шляху вони підібрали ще одного чоловіка, який також представився адвокатом. Після цього Ганну Грибок насильницьким чином запроторили до психлікарні. Документи і теплі речі у старенької теж відібрали.

Ганна Грибок до останнього сподівалася, що син її знайде. Вона постійно прохала в хворих зі своєї палати телефон, щоб поговорити з сином. Але телефон до рук потрапляв не часто і слухалку на телефоні ніхто не брав.

Потім старенькі Ганну перевели до іншої палати. Там телефон прохати було ні в кого. Одні кричали, не розуміючи де вони перебувають, інші – взагалі були небезпечними для спілкування. Ліжко було без матрацу, подушки і ковдри.

«Я постійно прохала подушку і ковдру. І нарешті, один медбрат підійшов до мене і сказав, що у цих палатах лікуються зі своїми ковдрами і подушками, тому мені не можуть нічого видати. Так і мені принесуть, дайте подзвонити додому» – сказала у відповідь Ганна Грибок.

Медбрат погодився. Вона назвала номер, тільки цього разу вже не домашній, а своєї подруги. Молодий чоловік попрохав її, щоб вона терміново прийшла в лікарню.

«На жаль, тоді був вечір, і моя подруга змогла прийти лише на ранок. Як мені розповіли потім, вона прийшла в великим букетом квітів і гостинцями», - згадує Ганна Грибок. Але зустрітись їм так і не дали. Ганну Грибок вигнали з психлікарні без жодин документів і довідок на вулицю.

Змучена жінка доїхала трамваями до свого будинку. Вона помітила, що в її квартирі, яка розташована на першому поверсі, немає штор. Біля підїзду їй сказали, що її сина Олексія вбили.

Ганна Грибок постукала у двері своєї квартири. Їй відчинив якийсь юнак у робочому одязі. Він пояснив, що його найняли робити ремонт. У квартирі були зірвані всі шпалери, підлога, купи сміття і потрощених меблів. Після цього Ганна Грибок звернулася в Головне управління міліції Харківської області. Через чотири доби їй повернули ключі від квартири.

«Люди мене пізнали. Допомагали хто чим міг. Згодом повернули паспорт, зробили дубліати пенсійного посвідчення. Ці бандити не встигли виписати мене з цієї квартири, тому мені пощастило і я змогла сюди повернутися», - додала Ганна Грибок.

Суд визнав Ганну Грибок власником помешкання, але квартира й досьогодні перебуває під судовим арештом, тому старенька не може оформити всі необхідні документи на свою власність.

В одну кімнату люди назносили старих меблів, на столі поставили великі горщики з квітами, а решта кімнат так і стоять з обідраними шпалерами, здертою підлогою і купами повністю розтрощених меблів.

Ганна Грибок потребує правової і фінансової допомоги. Інформацію про міру покарання групи аферистів, які заволоділи першим помешканням, вчиняли катування і підозрюються у вбивстві її сина прокуратура не надає. Старенька жінка живе в злиднях і постійному страхові за своє життя.

Якщо хтось із Вас виявить бажання допомогти потерпілій, редакція «Справжньої варти» надасть адресу й допоможе організувати зустріч. Пишіть на адресу: zhanna.morta@gmail.com 

Галина Грибок панічно боїться незнайомих людей, тому її адреса і номер телефону на сайті не оприлюднюються.