Про судові засідання, права в Україні та «мовну фішку»
Отже, два повідомлення було подано у період з 12.40 по 12.50. І обидва вони потрапили на розгляд узгоджуваної комісії Харківського міськвиконкому, засідання якої почалося о 12.30. Рішенням згаданої комісії були рекомендації про відмову від проведення заходів. Через відсутність на засіданні непопереджених про нього авторів повідомлень міськрада подала позови про обмеження прав на мирне зібрання до харківської «Молодої Просвіти» та громадського активіста Дмитра Пилипця особисто.
Повідомлення від харківської «Молодої Просвіти» подавала я. Відповідно, наступного дня після суду повістка прийшла до офісу всеукраїнської громадської організації у Києві, мабуть, переконавши всіх, що харківський осередок не сидить без діла.
Та у Харкові теж розгорнулась не менш цікава історія. Поглянувши на екран мобільника приблизно о 18.15, помічаю пропущений виклик. Телефоную і натрапляю на представника Харківського окружного адміністративного суду, який повідомляє, що суд у моїй справі вже завершився.
За 15 хвилин на площі Конституції, 7.
Виявляється, судове засідання розпочалося о 17.30. Дізналась прізвище судді, заходжу до кабінету. Мені кажуть, що на отримання копії рішення потрібно чекати щонайменше півгодини.
На моє зауваження про, м’яко кажучи, неналежне попередження у приймальні судді з обуренням зазначають, що телефонували аж о 16.50. Людоньки, мені до площі Конституції з дому їхати 30 хвилин, і це без врахування очікування на транспорт та «перебіжки» від маршрутки до метро.
Під час цієї розмови поверхом нижче тривало судове засідання у справі Дмитра Пилипця. Йому, людині без юридичної освіти, «пощастило» трошки більше – на ознайомлення з матеріалами справи та підготовки належних аргументів на захист він мав цілих півгодини.
Наведу хоча б парочку найцікавіших «причин» задоволення позову, що фігурували в першій, другій чи обох справах.
1) І нехай зрозуміють свою помилку ті люди, які не вірять у свою значущість для розвитку держави або пануючого ладу, адже 50 людей (саме про таку кількість учасників йшла мова у повідомленнях), на думку позивача, будуть заважати громадянам міста-мільйонника відпочивати у робочий день!
2) Як виявилось, місцями проведення мітингів загальноміського значення є тільки майдан Свободи, площа Конституції та Рози Люксембург... Регулярні мітинги біля пам'ятника Шевченку - це міражі чи омана зору? Чи їх можна було проводити тільки до 1 червня, а саме до 12.30, коли розпочалось засідання узгоджувальної комісії?
Звернімо увагу і на самі позови. Цитую: «06 червня 2012 року до Харківської міської ради надійшло повідомлення…» Шостого червня? Чому ж тоді суд першого? У позові до Дмитра Пилипця помилку виправили, а от у «Молодої Просвіти» забули.
Сьомого червня вдалося ознайомитись з журналом судового засідання у справі «Молодої Просвіти». Це чи не найцікавіший документ серед усіх матеріалів справи. Згідно нього, розгляд справи тривав майже вісім хвилин (точний час маєте можливість роздивитися у фотографіях до матеріалу). Потім суддя «видалився» до нарадчої кімнати практично на півтори години, тобто з 17.54 до 19.28.
О 18.30 я вже була у приймальні пана Бабаєва А.І. Мені сказали чекати на копію рішення суду, який закінчився о (увага!) 19.37. Так от у нас працюють суди!
Наразі харківський осередок «Молодої Просвіти» подав апеляційну скаргу. То ж чекаймо на нові чудернацькі «підстави» для нових не менш чудернацьких рішень.
