Що можуть продати селяни і за якими цінами?

Жанна Титаренко  |  Середа, 5 січня 2011, 11:59
Мова піде про тих, що не мають можливостей самотужки доставити свій товар до міста і продати його за вигідними цінами. Одним заважає брак транспортних засобів, іншим – рекет, а в результаті цього тваринництво стало невигідним і мешканці міст уже поступово звикли до продукції генної інженерії та всіляких інших дешевих харчів.
Що можуть продати селяни і за якими цінами?

На всі товари і послуги ціни зростають, а от у селі – або залишаються на місці, або навпаки знижуються. Так, ще восени, деякі заводи скуповували молоко за ціною 9 грн. за 3 літри, а тепер, коли свіжої трави немає і корови дають набагато менше, молоко стали купувати за ціною 7 грн. за 3 літри.

Щодо м’яса, то селяни його змушені віддавати за 14-16 грн./кг. Але на ринку, ціна на свиняче м'ясо сягає 40-60 грн./кг. Дивним є той факт, що деякі селяни все ж таки згоджуються віддавати свій товар за такими низькими цінами. Можливо, комусь терміново потрібні гроші, у когось немає великого холодильника, а хтось просто, з відчаю, бо куди діватись…

Привезти м'ясо до міста і продавати його на ринку виробникам не дозволяє рекет.

«Це курку чи гуску продати ще можна, а за свинину чи яловичину можна й по голові отримати» - такими словами Вам відповість майже кожен господар, який займається тваринництвом.

Звісно, що працювати у галузі тваринництва за таку платню згоджується далеко не кожен. Нестачу м’яса заміщують продуктами генної інженерії та дешевими ковбасами. Мешканці міста обурюються і незадоволені таким станом речей, але водночас, домовитьсь кільком сім’ям про взаємодопомогу з цього питання є настільки складно, що це мало в кого вдається.

Одні посилаються на бідність, інші – на брак часу, але більшість населення просто звикла до того, що неякісні харчі – це нормально, і в цьому немає нічого страшного.

Серед генетично модифікованих харчів є не лише м'ясо, а й соя, картопля, пшениця. Для того, щоб рослина була витривалою до посухи і нестачі вологи, у пшеницю і картоплю навчилися вживлювати гени скорпіона. Але що ж ми тоді їмо: хлібину чи скорпіона?

Немає лише дешевої гречки. Генні інженери ще не знайшли вигідного методу покращити її врожайність.

Зате на пляшці з газованою водою, частенько можна побачити напис : «Без ГМО». Отак, запиваючи булочку зі скорпіоном склянкою очищеної води, ми віримо в те, що не з’їли нічого поганого.

Коли ж селянин зуміє дотягти на базар мішок картоплі, це поки що рекет дозволяє, то мешканці міста, замість того щоб придбати собі якісний продукт, чекають, доки людина буде поспішати на потяг і продасть товар дешевше. Інші, вважають, що селяни також використовують всілякі хімікати, а тому різниці в ціні взагалі не повинно бути. І в цьому є доля правди. Адже далеко не кожен господар є чесним.

Особливо в останні роки, картоплю ще до вкидання у грунт обробляють сильними токсичними препаратами. Таку картопляну плантацію не буде їсти колорадський жук і фітофтора, але у звичайних домашніх умовах виникає надмірне передозування отрути. Картоплю, зазвичай, вмочають у спеціальний розчин, а потім висаджують. Якщо ж дотримуватись технології, то картоплю має обробляти туманний оприскувач. Але такий технічний засіб дорого коштує і селяни не мають можливостей його придбати. Великий фермер, хоча б для того, щоб заощадити гроші на дорогій отруті, скористається оприскувачем, а не віником. Але великі господарства також використовують нові (навіть з генами скорпіонів) сорти, вносять низку хімічних речовин проти бур’янів, комах тощо.

Де купувати картоплю, м'ясо чи молоко є справою кожного. Але головною причиною неякісного харчування є не скільки бідність, як недружність і не вміння домовитись одне з одним. Адже на цигарки, пиво, горілку, фарбу для волосся та іншу косметику мешканці міста витрачаються набагато швидше ніж на пляшку домашнього молока, десяток домашніх яєць чи звичайну без ГМО картоплю.

comments powered by HyperComments