Що можуть продати селяни і за якими цінами?
На всі товари і послуги ціни зростають, а от у селі – або залишаються на місці, або навпаки знижуються. Так, ще восени, деякі заводи скуповували молоко за ціною 9 грн. за 3 літри, а тепер, коли свіжої трави немає і корови дають набагато менше, молоко стали купувати за ціною 7 грн. за 3 літри.
Щодо м’яса, то селяни його змушені віддавати за 14-16 грн./кг. Але на ринку, ціна на свиняче м'ясо сягає 40-60 грн./кг. Дивним є той факт, що деякі селяни все ж таки згоджуються віддавати свій товар за такими низькими цінами. Можливо, комусь терміново потрібні гроші, у когось немає великого холодильника, а хтось просто, з відчаю, бо куди діватись…
Привезти м'ясо до міста і продавати його на ринку виробникам не дозволяє рекет.
«Це курку чи гуску продати ще можна, а за свинину чи яловичину можна й по голові отримати» - такими словами Вам відповість майже кожен господар, який займається тваринництвом.
Звісно, що працювати у галузі тваринництва за таку платню згоджується далеко не кожен. Нестачу м’яса заміщують продуктами генної інженерії та дешевими ковбасами. Мешканці міста обурюються і незадоволені таким станом речей, але водночас, домовитьсь кільком сім’ям про взаємодопомогу з цього питання є настільки складно, що це мало в кого вдається.
Одні посилаються на бідність, інші – на брак часу, але більшість населення просто звикла до того, що неякісні харчі – це нормально, і в цьому немає нічого страшного.
Серед генетично модифікованих харчів є не лише м'ясо, а й соя, картопля, пшениця. Для того, щоб рослина була витривалою до посухи і нестачі вологи, у пшеницю і картоплю навчилися вживлювати гени скорпіона. Але що ж ми тоді їмо: хлібину чи скорпіона?
Немає лише дешевої гречки. Генні інженери ще не знайшли вигідного методу покращити її врожайність.
Зате на пляшці з газованою водою, частенько можна побачити напис : «Без ГМО». Отак, запиваючи булочку зі скорпіоном склянкою очищеної води, ми віримо в те, що не з’їли нічого поганого.
Коли ж селянин зуміє дотягти на базар мішок картоплі, це поки що рекет дозволяє, то мешканці міста, замість того щоб придбати собі якісний продукт, чекають, доки людина буде поспішати на потяг і продасть товар дешевше. Інші, вважають, що селяни також використовують всілякі хімікати, а тому різниці в ціні взагалі не повинно бути. І в цьому є доля правди. Адже далеко не кожен господар є чесним.
Особливо в останні роки, картоплю ще до вкидання у грунт обробляють сильними токсичними препаратами. Таку картопляну плантацію не буде їсти колорадський жук і фітофтора, але у звичайних домашніх умовах виникає надмірне передозування отрути. Картоплю, зазвичай, вмочають у спеціальний розчин, а потім висаджують. Якщо ж дотримуватись технології, то картоплю має обробляти туманний оприскувач. Але такий технічний засіб дорого коштує і селяни не мають можливостей його придбати. Великий фермер, хоча б для того, щоб заощадити гроші на дорогій отруті, скористається оприскувачем, а не віником. Але великі господарства також використовують нові (навіть з генами скорпіонів) сорти, вносять низку хімічних речовин проти бур’янів, комах тощо.
Де купувати картоплю, м'ясо чи молоко є справою кожного. Але головною причиною неякісного харчування є не скільки бідність, як недружність і не вміння домовитись одне з одним. Адже на цигарки, пиво, горілку, фарбу для волосся та іншу косметику мешканці міста витрачаються набагато швидше ніж на пляшку домашнього молока, десяток домашніх яєць чи звичайну без ГМО картоплю.
