Як мали навчати історії в окупованому Харкові (1941-1943 рр.)
До складу вищезгаданої комісії з історії Харківської міської управи, що знаходилася під час німецької окупації у будинку по вул. Сумській 18 (див. на фото вище), увійшли: професор В.В. Дубровський (голова комісії), який склав програму та методичні рекомендації для 3, 4, 7 класів з історії України, професор В.М. Державін – укладач програми та методичних рекомендацій для вивчення історії у 5 класі, доцент Г.І. Ющенко – укладач програми та методичних рекомендацій для 6 класу, доцент О.Я. Кіктєв і доцент А.Г. М'якишин, що склали програму та методичні рекомендації зі всесвітньої історії для 7 класу. Крім того, до складу комісії входили: професор А.С. Кацевалов, доцент Б.І. Львов та І.Ф. Кравченко.
Вищезазначені навчальні матеріали були обговорені та ухвалені на спільних засіданнях усіх членів комісії, головою якої був професор Василь Васильович Дубровський (на фото ліворуч). Проведення семінару для шкільних вчителів історії, розрахованого на 23 навчальні години, на якому мали роз'яснити особливості викладання історії за нових умов було заплановано на грудень 1941 р.
Згідно нової шкільної програми, у 3–4 класі учні вивчали "Рідну історію". До програми були внесені 28 навчальних годин, при цьому в 3 класі діти оглядово знайомилися з історією первісних людей на Україні, давньогрецьким світом та скіфським періодом, затим слідували слов'янські часи, давня Русь, литовські племена та їх об'єднання. А у 4 класі школярі вивчали козацький період історії, відродження української культури у 18-19 ст., українські визвольні змагання 1917-1919 рр. та період "Україна під більшовицькою окупацією".
Учні 5 класу, протягом 60-ти навчальних годин, мали вчити історію первісного суспільства, Давнього Сходу, Греції та Риму (фото 1). У методичних рекомендаціях для вчителів наголошувалося на тому, що необхідно "приділяти особливу увагу національним і, в історично певних випадках, расовим рисам окремих народностей". Наприклад, під час вивчення теми "Іран, Мідія, Перське царство" увагу учнів слід було звернути на арійське походження іранців. У процесі вивчення історії Давньої Греції та еллінізму було рекомендовано висвітлити арійське походження давніх греків і їхню расову відмінність від носіїв егейської культури. Під час викладання історії Давнього Риму зауважувалося на необхідності висвітлити арійське походження італійців та їхню расову відмінність від етрусків. Пунійські війни було рекомендовано зображувати, як "епохальну боротьбу арійської й семітської раси за панування на Середземному морі". Під час розгляду теми про повстання Спартака вчитель мав "ґрунтовно виявити його цілковиту безнадійність і безрезультатність". На нашу думку, такі рекомендації були надані для того, щоб у школярів не виникала ідея про можливість повстання проти окупаційної німецької влади. Основним підручником для вивчення давньої історії на окупованій території був обраний підручник "История древнего мира" за редакцією О.В. Мішуліна, виданий друком у 1940 р. Цікавий, той факт, що за цим підручником дітей навчали давній історії як на окупованій території, так і на неокупованій частині Радянського Союзу.
У 6 класі 1941-1942 навчального року діти опановували історію середньовіччя, на це було виділено 30 учбових годин. Головним підручником із середньовічної історії для шкіл на окупованій території було обрано радянський підручник "История средних веков" за редакцією Є.О. Косминського, видрукуваний у 1940 р. (фото 2) Проте у методичних матеріалах для вчителів давалися такі вказівки: "Щоб використати його без шкоди для дітей, слід сильно скорочувати його і при викладанні викреслювати не тільки цілі розділи, але окремі абзаци і навіть фрази [...]. Треба викреслити все, що стосується далекого сходу [...]. В основу висвітлення історичних фактів не брати ні теорії історичного матеріалізму, ні іншої теорії моністичного тлумачення історичного процесу, а освітлювати факти, виходячи із різноманітних дієвих факторів конкретної історії даної нації в умовах відповідного часу". Оскільки підручник з історії середніх віків за редакцією Є.О. Косминського мав атеїстичний характер, комісія з історії при відділі освіти Харківської міської управи давала особливу настанову для вивчення теми "Християнство": "… до релігії треба підходити як до позитивного громадського явища". Щодо історії середньовіччя, то в пояснювальній записці комісії, зазначалося таке: "Найбільшу увагу слід звернути тут на життя й побут германців". У процесі викладання історії в 6 класі учителям рекомендували, як правильно висвітлювати період реформації в Німеччині: "Належне місце повинна зайняти історична фігура Мартіна Лютера, про якого вчитель мусить оповісти докладно і широко".
Підручники: "История древнего мира" за редакціюєю О.В. Мішуліна (фото 1), "История средних веков" за редакцією Є.О. Косминського (фото 2) та "Ілюстрована історія України" М.С. Грушевського (фото 3)
Учні 7 класу у 1941–1942 навчальному році розглядали всесвітню історію та історію України. Період всесвітньої історії охоплював новий час, причому особлива увага приділялася темам Наполеонівських війн і життю Наполеона Бонопарта, а також темі "Об'єднання Німеччини", під час вивчення якої необхідно було зосередитися на заслугах Бісмарка, тому що саме він є творцем німецької імперії.
Крім того, у 7 класі учні вивчали історію України, якій також надавалося важливе значення, причому ця навчальна дисципліна мала україноцентричний характер, отже у пояснювальній записці до програми наголошувалося, що "курс історії України у середній школі в сучасних умовах життя України має особливо важливе значення, бо він уперше ознайомить дітей-українців з минулим рідного народу, що було у них штучно віднято радянською владою". Основним підручником для викладання історії України у 7 класі було рекомендовано книгу "Ілюстрована історія України" М.С. Грушевського (фото 3). Провідними думками під час вивчення тем про первісну людину і слов'янські племена були твердження, що "українці є населення України з найдавніших часів (трипільська культура), що вони належать до індо-європейської раси, цебто до арійців, маючи найближчими родичами по крові та мові інші слов'янські племена, литовців та германців". Під час розгляду тем, пов'язаних з історією Русі, вчителі мали наголошувати на тому, що "Київська Русь – перший етап об'єднання українського народу у свою державу". Особливостями вивчення козацького періоду історії України було те, що, наприклад, Іван Мазепа, Пилип Орлик і Павло Полуботок були презентовані як борці за відновлення незалежності України, а Полтавська битва розглядалась як "національна воєнна катастрофа, що спричинила до скасування автономії України". Окремою темою з української історії у 7 класі було вивчення життя і діяльності Михайла Грушевського.
У 1943 р. була запроваджена скорочена програма вивчення історії. За цією програмою, у 5 класі викладалася давня історія: первісне суспільство, Давній Схід, Давня Греція і Рим, туди ж була включена також історія середньовіччя, у пояснювальній записці до якої зазначалося, що "расова проблема є ключ до розуміння історії людства", у ній навіть наводились окремі цитати Адольфа Гітлера. Автор пояснювальної записки – професор В.М. Державін, давав настанови "висвітлити великі позитивні наслідки німецької колонізації й німецького культурного впливу в цілому на розвиток слов'янських, насамперед, західно-слов'янських народностей. Не слід замовчувати варварського характеру первісного слов'янського населення східної Німеччини й Балканського півострова".
Учні 6 класу, за програмою вивчення історії на 1942–1943 рр., автором якої був професор Л. Александренко, розглядали історичний період від доби відродження до 1918 р., у т.ч. і Французьку революцію 18 ст., під час огляду подій якої, вимагалося пояснити негативну "роль масонських жидівських організацій". Однак у 7 класі, за новою програмою 1943 р., школярі вивчали тільки історію України.
Отже, як свідчать вищенаведені матеріали, вивченню історії в школах окупованого Харкова приділяли значну увагу, тому були розроблені нові програми та методичні рекомендації до них. В основу викладання історії була покладена расова теорія, а у вивченні саме історії України, провідним був україноцентричний метод викладу матеріалу.
