Сергій Пархоменко: «Нас цікавить цінність людського життя»

Про проект «Остання адреса» Сергій Пархоменко розповів під час своєї лекції, яка відбулася в харківській книгарні «Є». За його словами, такий спосіб вшанувати пам’ять жертв тоталітарних режимів вперше виник в Німеччині завдяки зусиллям скульптора Гюнтера Демніга.

«Є багато європейських країн, де ви можете, прогулюючись містом, побачити на дорозі камінь з ім’ям людини, – згадував Пархоменко, – 20 років тому один чудовий німецький скульптор і художник Гюнтер Демніг розпочав такий проект, який отримав назву «Камені спотикання». Коли вперше їх бачите, то ви ніби об них спотикаєтесь. Цей проект планувався як дуже специфічний та дуже вузький. Він мав розповісти про жертв нацистської Німеччини серед циган. Демніг свого часу подумав: «Про євреїв всі пам’ятають, а про циган забули». Адже вони пережили те саме і їх так само знищували».

На таких камеях небагато інформації. Дата народження і смерті, короткі біографічні дані, які, тим не менш, здатні відтворити картину минулого. З часом проект розвивався. Згадували й інших жертв нацистів, розширювалася його географія. Проект підтримали не тільки Німеччині, а й в інших європейських країнах. За словами Пархоменка, за кожним таким каменем була конкретна людина, яка зверталася з проханням додати ще одне ім’я. Так свого часу виник проект «Остання адреса», яка являє собою широку громадянську ініціативу з вшанування пам’яті жертв совєтської влади. Її суть полягає в тому, що на будинках, де колись мешкали репресовані, встановлювалися таблички з їх іменами.

«Не обов’язково будувати великі монументи, – розповів Сергій Пархоменко, – але якщо хтось бажає побудувати щось величезне – то нехай. Можна поставити пам’ятник одній конкретній людині. Адже нас цікавить цінність людського життя. Адже нам важлива ця історія, це ім’я. Також за цим знаком буде конкретна людина. Це буде пам’ятник, який вона поставить. А ми їй допоможемо. І що важливо – ми зовсім не зобов’язані концентруватися виключно на сталінському терорі».