Я вам не скажу за всю Мерефу, ибо Старі граблі «демократів»

Після 31 липня можна буде упевнено говорити «гра забувається – результат на табло», а поки підсумуємо, чим учасники виборчих перегонів завойовували прихильність мереф’ян і з яким активом підійшли до вирішального дня.  

На звання найбільш резонансної події останніх тижнів кампанії претендує «малява» головного стоматолога «Батьківщини» Михайла Гольденберга на районне керівництво у штаб-квартиру партії в Київі та бійка між «радикалом» Олександром Стадніком та кандидатом у мери від «Волонтерської партії» Віталієм Рябухою. Спровокований, за словами очевидців, «ляшківцем» конфлікт завершився для нього невдало: боксерське минуле Рябухи поставило «дуелянтів» у нерівні умови, і вже за годину «радикал» знімав побої.

«Проукраїнська» FB-спільнота, як то кажуть, рішуче засудила поведінку обох сторін та висловила чи то стурбованість, чи то занепокоєння. Хоча можна припустити, що для пересічного виборця в Мерефі чутка про «перемогу» в цій «дуелі» навіть зіграє на користь Рябухи, водночас «приглушивши» конструктивні акції «волонтерів» на кшталт розчистки річки Мжі.

Новину про «звіряче побиття» найактивніше поширювали навіть не від діючого мера Веніаміна Сітова, який надає перевагу «оффлайну» і може лише потирати руки від такої взаємодії конкурентів, а зі штабу іншого кандидата – Дмитра Шевченка. Після провалу перемовин з ВПУ, «бронзовий призер» виборів-2015 в останній момент очолив список маловідомого партбренду «Наша Земля», паралельно балотуючись від нього в мери. Доречи, судячи з участі в грудневому Антикорупційному форумі Саакашвілі, цілком міг опинитись і в іншому партпроекті, але «маємо те що маємо». 

Розглядаючи Рябуху як основного конкурента в електоральній ніші чогось проукраїнського, волонтерського та місцево-патріотичного, команда Шевченка смакувала інцидент, накручуючи його фразами типу «…станет жирной точкой в предвыборной кампании местного бизнесмена и волонтера Виталия Рябухи». Штабу «Нашої Землі» треба віддати належне: якщо в «оффлайні» кандидат більше асоціюється з якимись дивними чутками про специфіку боротьби з наркозлочинністю, поїдання хабарів та українсько-циганьску дружбу, то в битві за інтернет команда Шевченка, серед фаворитів.

Налагодивши співпрацю з найбільшим місцевим пабліком «Подслушано в Мерефе» (7800 аккаунтів), «земельники» тероризують аполітичну молоду VK-аудиторію своїм «пізд*ц*м». Хоч до слави відомої короткометражки Кернеса-Добкіна ще далеко (зібрано трохи більше 1 тис. переглядів), але родзинкою кампанії ролик вже став – хіба що незрозумілим залишається еклектичне поєднання епатажу 11-ї секунди з вельми традиційною, щоб не сказати прісною, риторикою решти відео. За переглядами і лайками – краще хрестоматійної «листівки останнього дня» від Рябухи, от тільки конвертація цих торкань у голоси найчастіше в підсумку розчаровує «об’єктів лайкання». Щодо FB-користувачів, то для них «Наша Земля» підготувала цикл з двох детальних аналітичних матеріалів у дусі «Who is who або Чому ми д’Артаньяни?».

Так чи інакше, особистого рейтингу Шевченка на рівні ~10% повинно вистачити, щоб провести «нульову партію», яка закрила трохи більше половини округів своїми кандидатами, до міської ради, тому доречним буде процитувати пророцтво Віталія Кличка, який ще два роки тому радив «готовиться к земле».   

Тим часом радикали на чолі зі своїм кандидатом у мери, харківським «майданівцем» Костянтином Олійником з не надто виграшного інформаційного приводу зi Стадником переключились на тарифи. Тема болюча, але якась не дуже актуальна; ну а точніше – актуальна, проте не достатньо своєчасна; ну або своєчасна, але .. так чи інакше, «осідлання юліної теми» особливого ажіотажу в мереф’ян не викликало. 

Зi cлiв ляшкiвцiв, їх iнiцiативу щодо громадських слухань з приводу тарифiв пiдтримали лише в «Батьківщини» (ще б пак!), хоч перемовини до останнього йшли "ще з одной демократичной партiєй", але – марно. Цiкаво, що вже наступного дня фракцiя "Самопомiчи" у харкiвський мiськрадi термiново скликала прес-конференцiю, де запропонувала... так, саме ввести мораторiй на пiдвищення тарифiв на газ, тепло, свiтло та воду.

Повною протилежністю є ситуація з перспективами «Батьківщини»: висока підтримка партійного бренду тут поєднується зі слабкою за персоналіями командою, що може знизити стартові ~15% до межі потрапляння. Кандидатом у мери від «біло-сердечних» став вже загаданий вище молодий депутат Первомайської міськради, лікар-стоматолог Михайло Гольденберг, який вже встиг заявити про адміністративний тиск на команду «Батьківщину» і подати дві скарги на міську виборчу комісію.

Скаргами на комісію Гольденберг не обмежився – пасивність місцевої партійної команди на чолі з Фірсовою розчарувала молодого політика, який встиг поскаржитися на мереф’янських колег харківському та навіть київському керівництву. Втім, «зона турбулентності» місцевої «Батьківщини» не вичерпується звинуваченнями у «зраді» та підігріванні Сітову – декілька днів тому Гольденбергу як в.о. голови ХОО «Батьківщина Молода» довелося переключитися з Мерефи на Харків та пояснювати, що до чого в історії зі спаленням партквитків членами обласної «молодіжки».

Висунувши свого кандидата в мери, нагадати про себе вирішила й «Свобода» – Олексій Миргородський також не місцевий, але не тільки може знайти Мерефу на мапі, а й зі слів однопартійців, «працював там деякий час». 

Last but not least – три партії, які не билися, не лаялися, не скаржилися і особливих «цікавинок» публічною частиною своєї кампанії не подарували. Втім, саме їх з різних причин можна вважати фаворитами, а в перемозі Веніаміна Сітова сумнівів залишається все менше – реальна інтрига стосується лише формату більшості в раді. Доречи, інцидент з зеленкою, зважаючи на антирейтинг образу націонал-радикалів у Мерефі, може лише додати голосів «болота» діючому меру та «Відродженню».  

Потужна в усіх сенсах команда «Нашого Краю», якою в Мерефі опікується Вадим Глушко, має шанси поєднати непоганий партійний рейтинг (збільшений відсутністю «Опозиційного блоку») з особистою підтримкою «флагману» списку Алли Лінник та сильних кандидатів в округах. Хоча нашумілий білборд з «богатирями» та фотошопним Фельдманом, замінили на більш адекватну рекламу з Лінник лише напередодні, її прізвище в бюлетені повинно додати голосів місцевому політсоюзу власників найбільшого харківського та мереф’янського ринків.          

                                     
Неофіційний союз «Солідарності» з «Відродженням», у якому опоненти одразу помітили всі ознаки класичної «зради», може як допомогти президентській силі «витягнути» результат і здобути ключову посаду секретаря міськради, так і стати рімейком харківської кампанії 2015 року, тим більше що Мерефа в її політичному контексті й справді дуже нагадує Харків.

    
У сухому залишку маємо вибори без особливої інтриги (не буду сумувати, якщо помилюсь), в яких т.з. «демократичні сили» вкотре продемонстрували невміння домовлятися. З іншого боку, сам концепт «демократичні»/«проукраїнські»/«промайданні» (штучно створений) відповідав сталому поділу на два узагальнені електоральні поля в період 2004-2014 років, але зараз вже значно слабше відображає актуальні ключові конфлікти в розумінні виборців.

Яка питома вага всієї публічної активності партій і кандидатів? Які «краплі» здатен дати інтернет? Чи має це якесь суттєве значення в порівнянні з мережами підкупу і впливом (обмеженим?) комісій? Результати голосування 31 липня цікаві, перш за все, в цих контекстах, а з мером і більшістю (меншою мірою) в Мерефі, схоже, все зрозуміло…