Іван Данилович Литвиненко

4 січня 1891 р. у селі Хоружівка народився Іван Данилович Литвиненко. Закінчив Смілянську школу. Потім навчався на Вищих комерційних курсах у Москві. Деякий час працював за спеціальністю.
Коли почалася Перша світова війна, Іван вступив до царської армії. У 1917 р. вступив до Армії Української Народної Республіки. У 1918 р. потрапив до Харкова. Був помічником командира та командиром І-го Запорозького пішого полку ім. гетьмана П. Дорошенка.
У січні 1920 р. пішов у Перший Зимовий похід Армії УНР проти більшовиків і денікінців. Іван Литвиненко очолив Збірний запорозький кінний полк ім. Б. Хмельницького. 16 квітня 1920 р. у Вознесенську війська Дієвої армії УНР розтрощили війська більшовиків та захопили їхню зброю. Крім того, армію УНР було збережено. Командир Литвиненко став героєм., але здоров`я в нього було підірвано.
У 1924 р. полковника Литвиненка залучили до роботи в контррозвідці Державного Центру УНР на еміграції. У червні 1927 р. він став керівником розвідувального пункту у Могиляні. У 1928 – 1935 р. перебував у місті Рівно. За наказом уряду УНР Іван керував українською розвідкою на польсько-радянському кордоні. У 1941 р. Литвиненко працював директором млина в селі Межиріч.
У вересні 1943 року Іван Литвиненко перейшов до Української Повстанської Армії (УПА). Вів активну боротьбу проти німецьких фашистів і СРСР. Був керівником відділу розвідки Краєвого Військового Штабу УПА–Північ. Працював інструктором старшинської школи УПА «Дружинники», проте через прогресуючу недугу звільнився з військової служби.
Настав день, коли Івана Литвиненка було заарештовано органами НКВД. У 1946 р. він проходив по слідству у справі П. Кожевнікова, члена Першого Проводу ОУН. За однією з версій у 1947 р. Івана Даниловича Литвиненка розстріляли в Лук`янівській в`язниці.