Помер Олег Янковський

Церемонія прощання з по-справжньому народним актором відбудеться в п’ятницю, 22 травня, в театрі Ленком, де довгі роки служив актор. Орієнтовно прощання почнеться об 11:00.

Прощальна літургія відбудеться в храмі Миколая Чудотворця в Хамовниках. Де буде похований великий актор, наразі невідомо.

Перед смертю актор довгий час хворів на рак підшлункової залози.

У січні цього року народний артист СРСР Олег Янковський проходив діагностичне обстеження в Германії, після чого продовжив лікування в Москві.

Відсвяткувавши 65-ліття, вже в середині березня Олег Янковський повернувся на сцену, не зважаючи на важку хворобу.

Востаннє Янковський потрапив до лікарні наприкінці квітня у вкрай важкому стані – лікарі знайшли у нього внутрішню кровотечу. Тоді медикам вдалося перемогти. Актор оголосив, що готовий знову вийти на сцену, але в останній момент вимужений був відмовитися від вистав.
 

Довідка

Янковський народився в 1944 році в казахському містечку Джезказгані. Отець актора, Іван Павлович був кадровим військовим. Наприкінці 1930-х років він з сім'єю був висланий до Казахстану, пізніше арештований і загинув в таборах ГУЛАГа. Потім Янковські змогли виїхати з Середньої Азії і Олег опинився в Саратові.

Олег хотів поступати до медичного університету, але випадково заглянув в Саратівське театральне училище.

У 1965 році Янковський закінчив Саратівське театральне училище. З 1965 року стає актором Саратівського драматичного театру. У 1973 році на запрошення Марка Захарова Олег Янковський переходить до московського театру імені Ленінського комсомолу (Ленкому).

З 1993 року Янковський стає Президентом Відкритого Російського кінофестивалю в Сочі (МКФ Кінотавр).

Одружений. Дружина – акторка, заслужена артистка Росії Людмила Зоріна, одруження відбулося під час навчання Олега Янковського на другому курсі театрального училища. Син – актор і кінорежисер Пилип.

Вперше артист з'явився на екрані в 1968 році в кінофільмі «Щит і меч», в тому ж році він зіграв головну роль у фільмі «Служили два товариші».

Режисер Андрій Тарковський довірив Янковському зіграти роль Отця в «Дзеркалі» (1975) і письменника Горчакова в «Ностальгії» (1983). Марк Захаров вдало використовував властивість Янковського зберігати дистанцію по відношенню до дії не тільки в спектаклях театру Ленком, але і у фільмах «Звичайне диво» (1978), «Той самий Мюнхгаузен» (1979), «Будинок, який побудував Свіфт» (1982), «Вбити Дракона» (1989).

Блискучі ролі зіграв Янковський у фільмах Романа Балаяна «Польоти уві сні і наяву» (1983), «Поцілунок» (1983), «Бережи мене, мій талісман» (1987), «Філер» (1988). У 1990-х роках в творчості актора почала виявлятися тяга до відкритої комедійності і фарсу («Паспорт», 1990; «Фатальні яйця», 1995; «Ревізор», 1996).

У 2007 році Янковський знявся в фільмі Балаяна про радянських дисидентів під назвою «Обранець». За чверть століття акторської роботи Олег Янковський знявся у 50 фільмах.