ЖАХ! Науковці повідали, за який термін випаровуються шкільні знання

Як показують соціологічні опитування, вже за три роки після школи більшість випускників зможуть пригадати лише те, чому навчилися в перших чотирьох класах.

29 травня 427 тисяч українських випускників почули останній дзвінок. Якщо щось і об'єднує їх і випускників колишніх років, незалежно від часу і місця закінчення школи, так це талант легко розлучатися з зайвими знаннями, після того, як складено всі іспити. Зустріти неспеціаліста з математики, який перекаже теорему Вієта, так само нереально, як і неісторика, готового назвати дату битви при річці Калка.

Як показало дослідження Міжнародного центру соціальних досліджень CADIS, майже дві третини українців вже за 5 років після випускного пам'ятають лише найелементарніше: читання, писання, в кращому разі, множення і ділення в стовпчик. Рідкісний фізик назве вам столицю Буркіна-Фасо, а майже кожного гуманітарія можна збити з пантелику питанням про правило буравчика.

Цю тенденцію підтверджує і директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук. «Я не раджу дорослим людям брати участь в демонстративному проходженні тестів і вирішенні шкільних задачок», – закликає він. На думку заслуженого працівника освіти України, велика частина колишніх випускників не зможуть пройти тестування вже за три роки після закінчення школи. Пан Лікарчук згадує випадок, коли якийсь академік-біолог взявся писати шкільний тест перед телекамерою і провалив його.

«Знання, які ми отримали в школі, або розчиняються без залишку, або лежать мертвим вантажем, – розповідає психолог з 10-річним досвідом роботи в школі Сергій Ніконов. – Хочете переконатися – самі полистайте підручники. Тільки не дивуйтеся, якщо вас поставить в безвихідь задачка для 3–4 класу».

Як ілюстрація. У квітні 2009 року був проведений опит 5 тисяч колишніх випускників з 10 міст України, що закінчили середню школу в 1989 році. З них наразі:

27% можуть скласти дроби 3/7 і 11/17;
24% – назвати дату Полтавської битви;
22% – пригадати закон Ома;
19% – назвати столицю Мадагаскару;
13% – провідмінювати числівник 23725.

Тестувати себе журналісти «Фокусу» почали здалеку – з підручника для 2-го класу «Я і Україна». Всупереч побоюванням, все пройшло вдало. Їм вдалося швидко виконати всі завдання, спіткнулися лише одного разу – на питанні «На кого схожі кролики?»

Наступний тур випробування пройшов по підручнику математики для 4-го класу. Від сюжетів задачок подуло забутим: сельгоспбригади, як і раніше, збирають на полях моркву і буряк, трактористи орють гектар за гектаром, робочі майструють деталі, а школярі висаджують ліси. Втім, зрідка зустрічалися і актуальніші завдання. Таке, наприклад: «Гетьман українського реєстрового козацтва Петро Сагайдачний помер 20 квітня 1622 року. Скільки пройшло часу з дня його смерті?»

Якщо початкову школу вдалося проскочити на одному диханні, то контрольні завдання з математики для 6-го класу змусили не по-дитячому задуматися. «Прямий кут слід поділити на три частини так, щоб одна частина була більше іншої на 14 градусів, а третя менше другої на 20 градусів. Обчислити градусну величину кожної частини». Замість того щоб писати формулу, намагалися намалювати на папері прямий кут і припустити, як виглядатимуть його частини при дотриманні умов завдання. Повне фіаско.

Наплакалися і з питаннями з підручника по етиці для 6-го класу. Чого коштують перевірочні завдання до репродукції Рембрандта «Апостол Павло»: «Як вам здається, скільки років зображеному персонажеві?» і чи «Виглядає він щасливим?».

Народний депутат Ганна Герман закінчила школу в 1976 році. Більше всього любила українську літературу і терпіти не могла математику. «Мені досі сняться кошмари, як я провалюю іспит», – признається депутат.

На питання, яким було перше письмове законодавство України, пані Герман відповідає без роздумів: «Руська правда». З провокаційним питанням для другокласників «Як одним словом назвати всіх, хто живе в Україні?» депутат теж справляється: «Українці». А ось дату ухвалення Загальної декларації прав людини народна обраниця забула. «А є варіанти відповідей? – захвилювалася вона. – Хай буде 1958 рік». Насправді цей документ був прийнятий 10 грудня 1948 року.

Психолог Вікторія Острова вважає, що радянська система освіти давала дитині набагато ціліснішу картину світу. Хоча і не заперечує, що велику частину своїх шкільних знань розгубила вже до другого курсу інституту. «Поки що можу допомогти доньці-другокласниці з усіх учбових предметів, – говорить вона. – Але з наступного року, говорять, з математики почнемо вивчати круги Ейлера, і тут я вже не впевнена в своїх силах».

Тим часом, за останнє десятиріччя акценти в середній освіті помітно змінилися. «Перед вчителем вже не стоїть завдання завантажити дитину по максимуму, – розповідає старший науковий співробітник Інституту літератури НАН України і автор двох десятків шкільних підручників з зарубіжноої літератури Євгенія Волощук. – Важливіше навчити його алгоритму отримання знань. Телешоу типу «Найрозумніший» – це видовище, але перемагають в ньому ті, чия голова більше за інших нагадує комп'ютер».