Олена Пчілка: В дітей мені хотілося перелити свою душу й думку...

У лютому народилася Леся Українка. Саме на лютий припадає вивчення творчості поетеси у школах. Саме тому вартувало б написати хоч оглядово про … Лесину маму ‒ Олену Пчілку.
Крім того, що Ольга Петрівна Драгоманова – мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова, діячка культурно-мистецького руху в Україні кінця XIX ст., більшість з нас знає про цю жінку вкрай мало. Причина не нова, далеко шукати не треба ‒ її світогляд та ідеї були небезпечні ‒ спочатку царському режимові, ні потім радянському.
…Олені Пчілці "пощастило" пожити за більшовиків. 1920 року під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії Олена Пчілка огортає погруддя поета національним жовто-блакитним стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандує: "Ганьба Крамаренкові!". Переповнений зал дружно підтримує її. За це її заарештовано в Гадячі, але не надовго: надто одіозною і авторитетною була постать відомої письменниці і громадської діячки, матері Лесі Українки. А осінньої ночі 1929 року інквізитори-чекісти "завітали" до Ольги Петрівни з "путівкою в каземати" у справі міфічної "Спілки визволення України". Коли сказали: – „Адєвайтєсь, пайдьом с намі!", лежача жінка спокійно відповіла: „Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують". Ґебісти не наполягали. А Ользі Петрівні лишилось недовго жити ‒ померла 4 жовтня 1930. Вісімдесятиоднолітню українську письменницю, громадську діячку, першу жінку - члена-кореспондента УАН Олену Пчілку без урочистостей, без промов поховали на Байковому цвинтарі поряд з чоловіком, відомим "старогромадівцем" Петром Косачем, сином, письменником і фізиком Михайлом, та донькою, Лесею Українкою.
Родом Олена Пчілка з родини Драгоманових, з родин и тих, хто знає багато мов. І вона оправдала легенду свого роду про предка перекладача при гетьманському уряді Хмельницького. Власне, й творчість свою починала з перекладів. Передала свій дар володіння іншими мовами і дітям ‒ знаємо, що Леся Українка, крім європейських мов ‒ англійської, французької, німецької, італійської, перекладала також і зі старогрецької. Але найважливішим в освіті своїх дітей вважала володіння рідною, українською мовою: "Власне, я "наважила", і завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, — щоб вони змалку пізнавали її якнайбільше". Це б сьогодні до розуму тим українцям, що забувають, хто вони є, і нехтують своїм національним корінням. Побоюючись, що "школа зараз же зруйнує змагання виховати дітей в українській мові", організувала домашнє навчання, "возила дітей "на дачу", щоб вони не одвикали од мови". Влаштовувала поїздки всією сім’єю на природу, у театри, на виставки, ініціювала шевченківські вечори, аматорські спектаклі. Дітей в родині Косачів не тільки не били, але й не карали. Виховували словом. Педагогічні принципи Олени Пчілки можуть бути зразком для теперішніх родин ‒ діти мають рости шляхетними, національно-свідомими, освіченими, вільними у своєму мисленні. І саме її діти можуть бути найяскравішим свідченням великого педагогічного таланту та інтелекту. Передусім, звичайно ‒ Леся, чия творчість, зокрема драматургічна, підняла українську літературу до рівня європейської. Потім ‒ Ольга Косач-Кривинюк - лікарка, літературознавець, видавець, укладачка ґрунтовної праці "Леся Українка: Хронологія життя і творчости" обсягом близько тисячі сторінок; Оксана Косач-Шимановська - музикант, викладач французької мови; Микола Косач ‒ учасник революційного руху, кандидат до польського Сейму; Ізидора Косач-Борисова - дипломований агроном, політв'язень сталінських концтаборів, на еміграції в США 1970 року видала книжку, яку підготувала сестра Ольга, "Леся Українка: Хронологія життя і творчости". Окремо треба говорити про найстаршого сина Михайла, відомого в літературі під псевдонімом "Михайло Обачний". Він займався також фотографуванням і етнографією. Викладав фізику та математику у тартуській жіночій гімназії. Зробив низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту. Мріяв повернутися в Україну і, коли така нагода трапилась, перевівся до Харківського університету приват-доцентом кафедри фізики і метеорології. Михайло Косач фактично став засновником метеорологічної служби на Харківщині. Але нагла смерть від дизентерії на 35-му році життя перекреслила багато творчих намірів і стала трагедією для всієї родини Косачів.
Терновим був материнський вінець Ольги Петрівни ‒ саме через дітей вона зазнала і найбільше страждань. Про доньку Лесю писала "Вона плаче нишком від мене, а я від неї". І вже зовсім розпачливо: "Тая заживо мерлая Леся приводить мене до такого тяжкого, холодного розпачу, що всі думки од мене одлітають…".
У 1903 році Олена Пчілка переживає смерть сина Михайла. 1 серпня 1913 року на її руках померла донька Леся. У цьому ж році поховала чоловіка…
Олена Пчілка ‒ одна з перших українських жінок-видавців. Разом з Н. Кобринською заснувала у Львові альманах жінок-письменниць "Перший вінок", була редактором-видавцем журналу "Рідний край" з додатком "Молода Україна". До речі, саме "Рідний край" благословив перші поетичні спроби Павла Тичини і Максима Рильського і водночас став причиною того, що письменницю таврували різноманітними "ізмами", звинувачували в усіх смертних гріхах, вдавалися до різних погроз. І все через те, що, бачте, посміла на сторінках свого тижневика порушити пекучі проблеми українсько-єврейських стосунків.
Багато сил та енергії віддавала публікації творів своїх колег-письменників, а славнозвісні "Співомовки" С. Руданського видала власним коштом.
Олена Пчілка — належить до родоначальників української дитячої літератури. Її перу належать численні поезії, казки, оповідання, ціла низка п’єс. Крім власних творів для дітей, вона перекладає і переспівує на українську твори Ґете, Ґайне, Ґюго, Овідія, Пушкіна, Надсона, опрацьовує український дитячий фольклор. То це ж якби останні покоління українців росли на віршиках зі збірок Олени Пчілки, то були б хоч трохи ближчі до рівня таких велетів духу як її діти… Натомість, у школах і садочках вчили віршики про любов Леніна…
Багатогранна діяльність Олени Пчілки була спрямована на розвиток української культури, передусім мови. Саме вона підписувала лист до міністра освіти в Петербург про дозвіл навчати дітей українською мовою.
У 1920 році Ольга Петрівна Косач стає членом етнографічної комісії ВУАН, пізніше ‒ членом-кореспондентом Академії наук у галузі суспільних наук.
Ні інтенсивна робота, ні втрати рідних не знижували життєвого і творчого пошуку цієї жінки. "Дуже симпатичне обличчя без найменшої зморшки, чорні палкі очі та чорне, наче в ворона, волосся свідчило про її колишню вроду" – такою її , шістдесятирічну, запам’ятав етнограф І. Зелінський.
"Я живу довго на світі. Пережила, можна сказати, стільки періодів нашої культури, і протягом тих пережитих часів знала так багато людей наших і чужих, шо коли 6 я захотіла просто написати про всі взаємини свого життя, то вийшли б цілі томи".