Підпільна боротьба в тайній стадії 1950 - 1955рр.

На цілому терені боротьби діяли дві влади - влада підпільна і влада окупаційна. Підпільна структура у формі станиць, кущів, районних, надрайонних, окружних, обласних і крайових проводів ОУН діяла на диво справно і успішно.

Зі сторони ворога уже з 1947 року простежується нова тактика - перехід від грубої сили на більш рафіновану, витончену, всеціло оперту на агентуру, дезинформацію та інші методи боротьби з підпіллям ОУН.

Для кращого опанування терену ворог розподілив усю територію засягу підпільної боротьби на дрібні адміністративні райони з повними репресивними службами: гарнізони оперативних військ і стрибків (истребительные войска), штаби МВД і МГБ, суди, прокурори і тюрма
Кожне село в оперативних планах МГБ було поділене приблизно по 10 дворш і на такий участок вербували щонайменше двох сексотів (сєкрєтний сотруднік).

З 1950 року почали користуватися простими в роботі сигнальними радіо-апаратами для умовного зв'язку з агентурою. Там були три позиції включення ручки, і в районному штабі на табло появлявся відповідний сигнал "є" N1, "були" N2, "були в іншому      місці" N3.

В тодіїпньому Солотвинському районі на Станіславщині було таких апаратів у дії 28. Це приблизно 2 на село. Літом 1951 року виявлено і забрано 1 апарат у с.Пасічна Надвірнянського району, 1 - у с. Манява і 1 у с. Кричка Богородчанського р-ну тієї ж області.

Від 1951 року большевики почали практикувати добавку до їжі або до напою (сік, молоко, компот) наркотичний препарат, який скоро паралізував дії рук і ніг, а дальше приводив у глибокий сон.

На кожний район були закріплені постійнодіючі оперативні уповноважені із правом організувати свою сітку сексотів та з групою добре озброєних солдатів по 10-15 чоловік. Такі групи постійно рейдували довкола сіл і на підставі агентурних даних робили засідки.В окремих селах, де активно проходила підпільна робота в 1946 році, були стаціонарні гарнізони по 30-40 чоловік.

Повсюдно проводилось тотальне стеження за всім населенням, місцева влада жорстоко переслідувала підозрілих у допомозі підпіллю. Восени 1951 року відбувся останній великий вивіз родин і прихильників підпілля на Сибір у жорстоких умовах. На кожному вагоні був напис: "Банда єдєт". Велика частина людей, особливо дітей і старших, гинули в дорозі.

В цьому часі ворог масово проводив т.зв. "допрос с режиссировкой" (в народі називали "бочка"). Він полягав у тому, що підозрілого арештували, в районі відповідно до потреб оформляли протокол і того ж дня вечером везли в область до "вищого начальства". По дорозі провокатори робили засідку, обстрілювали машину, як правило, "убивали" оперативника, а торбу з документами і арештованого забирали в криївку і там під видом СБ допитували, що він сексот і хто може підтвердити, що він чесний чоловік і співпрацює з підпіллям. На початках це приносило їм завжди успіх, але скоро було виявлено і спеціальним комунікатом масово повідомлено все населення.

Непоправної шкоди завдали нам і такі дії ворога, як фабрикування і підсування в СБ "компрометуючих" матеріалів на окремих підпільників. На нашому терені впали жертвами декілька чільних підпільників, а опісля виявилось, що все це було штучно й витончено зроблено ворогом.

По цілому терені чинної дії підпілля постійно ходили провокативні слухи, діяла на всю потугу шептана пропаганда. В останні роки проводилися мітинги, куди солдати насильно зганяли людей і там називали поіменно, хто залишився ще в підпіллі, закликали допомогти знищити, обіцяючи великі нагороди. Так, наприклад, тому провокаторові, що мене і моїх друзів "Архипа" і "Яркого" нагодував на зв'язку наркозом, сам пов'язав і видав ворогові, дали в нагороду 12 тисяч крб. та іменний годинних.

Часто ворог прилюдно знущався над трунами убитих. Наприклад, підпільника "Верховинця" - Ковача Івана із Тячева, якого з засідки вбили стрибки із с.Калини на Закарпатті 28.03.51

З 1948 року ворог почав виставляти убитих підпільників на опізнання, а потім потайки ночами закопували в землю. Тепер ведуться пошуки таких поховань і в багатьох районах вже зроблено перепоховання.

Застосовував ворог для знищення підпілля і бактеріологічну війну - зараження бацилами тифу, а також зараження сифілісом. Так із 1947 на 1948 рік зимою, сексот запустив тифозні воші в білизну, яку прала для підпільників його сестра. В результаті перехворіли тифом 16 людей, які зимували разом в одній криївці.На щастя, ніхто не помер. А сексот заплатив життям, бо сам себе заразив тифом і помер. Перед смертю зізнався сестрі, що все це зробив він і за гріх вмирає. Він думав, що всі підпільники також повмирали. Був випадок зараження жінки підпільника сифілісом, вона розповіла, що після арешту в камері її зґвалтував якийсь "уголовник", але її вдалося вилікувати.

Окремо звертаю увагу ще на одну дію ворога. Під час ворожих операцій люди зауважили, що вони брали в пробірки воду з гірських потічків і носили в спеціальну машину. Ми довго не могли зрозуміти для чого вони це роблять. Були здогадки, що вони роблять хімічний аналіз, але конкретно ніхто нічого не знав. І яке було наше здивування, коли багато років пізніше, будучи в таборах, потрапила до рук книжечка чекіста, який описував різні методи боротьби з підпіллям ОУН у Карпатах і згадав, що часто брали воду на дослідження, шукаючи ознак бензопродуктів чи каналізації. Вони знали, що в підземних криївках варили їжу на примусах бензиною і сподівалися по цьому знайти в якому басейні може бути осідок.

Я подав тільки найголовніші засоби боротьби ворога з підпіллям ОУН. Щоб детально про це розповісти вийшло б декілька томів.