Вони боролись не за маєтки і золото, а за Україну!
Читаючи сучасну національну пресу, пригадую часи національно-визвольних змагань УПА за волю України.
Боротьба велась дійсно жорстока і справді відповідала гаслу "Здобудеш українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї".
Повстанці, добровільно вступаючи до українською війська, добре знали, які труднощі та небезпеки їх чекали.
Україна була ласим шматком як для Польщі, так і для Німеччини та Росії, тому треба було вести боротьбу на три фронти. І для повстанця чужинський чобіт, що топтав українську землю і ніс поневолення українському народові - чи то поляка, чи то німака, чи московита - позначав ворога.
Визволитель, я думаю, це той, хто допоміг звільнитися від ворога і повернувся на свою батьківщину, а не той, хто допоміг прогнати одного окупанта й сам став на його місце. Це стосовно совєтської влади та її армії.
На час Другої світової війни Україна уже добре знала, що їй світить за совєтської влади. Голодомори, репресії добре "прижилися" в Україні. Спланований Москвою геноцид 1922, 1932, 1933, 1937, 1939, 1941 років приніс Україні небачені жертви, нужду, голод і страх.
"Керівна і спрямовуюча" партія знала, що Україну голими руками не візьмеш. Села і міста були обложені гарнізонами, які в народі називали "червоною мітлою". Загони НКВД і МГБ щораз поповнювались, а з центру летіли все нові, все більш вимогливі вказівки: "ужесточіть", "арестовать", "сослать", "унічтожить".
Так будувався "могучій совєтській союз" - на крові, на жертвах. В таких умовах терпець нашого народу увірвався, і в лісах Волині створилась армія УПА, щоби воскресла Україна і завітала свобода.
Це були надзвичайно дисципліновані, високоосвічені і глибоко патріотичні українці (за даними Літопису нескореної України, їх налічувалось понад 500 тисяч чоловік).
Вони боролись не за маєтки, золото, гроші чи високі мандати - за волю і свободу рідної землі. Без регулярного постачання харчів та зброї ці безстрашні герої клали свої голови на вівтар свободи. Харчі й одежу їм постачав народ ("бандпосібникі"), зброю здобували в боях.
Високий патріотизм і дисципліна забезпечували армії УПА значні переваги в боях. Понад 10 років велася війна за незалежність України з у десятки разів чисельнішими, ситими і добре озброєними регуляторними частинами нацистських та совєтських каральних органів.
Багато славних героїв полягло у нерівних боях. Значна частина тих, що вижили, пройшли страшні тортури в тюрмах Воркути і Магадану, Хабаровська і Владивостока, Карелії, Удмуртії, Норильська й інших "отдальонних мєст". А скільки упівців своїми кістками вимостили Сибірські мерзляки...
І коли я, живий свідок правди, чую з трибуни Верховної (з)Ради комуняцькі твердження про те, що історію ніхто переписувати не буде, що якийсь там Субтельний щось там собі понавигадував -так і хочеться плюнути в пику такому ораторові.
Дорогі мої українці, особливо ті, що народились і вирекли за радянщини. Зрозумійте, що історія, написана за Союзу - брехня. Все писалось згідно з ленінсько-сталінською політикою. Там нема жодного слова правди про боротьбу українського народу за свою незалежність, або про те, як Росія "дотримувалась" угоди Переяславської Ради, про Батурин, про Крути, про Мазепу, Полуботка, Петлюру, Коновальця, Бандеру й інших. А якщо десь і згадується про цих славних лицарів українства, то їх названо "зрадниками".
Тому для натхненників великоросійського шовінізму (що нічим не відрізняється від гітлерівського фашизму) історична правда - ніж по серцю. Тому вони і твердять: "ОУН, УПА нє прізнаєм нікогда. Оні убівалі наших отцов".
Хочу запитати авторів цих слів: де убивали ваших "отцов"? В Москві? Свєрдловську? Лєнінграді? Наші герої захищали свою рідну землю тут, на наших українських теренах. Чого ваші "отци" йшли завойовницькими походами туди, куди їх не запрошували, чинили грабіжництво, мародерство, гвалтівництво? Недарма люди склали коломийку про ваших "отців":
"ідуть до комори
розбивають шафи, скрині,
шукають бандьори".
Українці воїнів ОУП-УПА давно визнали Героями України. А ті, хто не хоче визнавати їх героями, є здебільшого загарбниками, котрі селилися в Україні і дали тут своє численне потомство, ворогами українства або перевертнями, що продалися за гріш, за посаду. А українські Герої помруть при честі і в славі, хоча і в скромності й бідності.
Слава Україні! Героям слава!
