Ним пишається Україна

Де б не бував Олександр Мишуга, він ніколи не забував своїх рідних країв і часто відвідував Львів з концертами, включаючи в програми українську музику. Солоспіви Миколи Лисенка, Віктора Матюка, арії з опери Семена Гулака-Артемовського завжди прикрашали його програми. Виконання Мишуги вирізнялося високою музичною культурою, задушевністю. Мишуга володів яскравим драматичним талантом.

Олександр Мишуга народився 20 травня 1853 року в селі Новий Витків, що на Радехівщині, Львівська область. Батько його, Пилип Мишуга, був простим шевцем. Згодом Олександр увіковічнить ім'я свого батька у артистичному псевдонімі Філіппі. Сирітство рано навчило юнака боротися за життя, вселило прагнення до кращої долі. Вийти в "люди" допомогли йому батько, чудовий голос та добрі люди, на яких йому таланило в житті.

У 1868 році батько взяв сина із собою до Львова на храмове свято. У Соборі Святого Юра він так захоплено підспівував церковному хору, що на нього звернув увагу регент Микита Гатман і влаштував хлопця до дяківської бурси. Потому були виснажливі і нужденні роки навчання в гімназії та вчительській семінарії, праця вчителем у Львові.

Проте мрія стати професійним співаком не покидала його. Вона привела молоденького вчителя в 1878 році до найбільш шанованого у Львові педагога співу, професора консерваторії при Галицькому музичному товаристві Валерія Висоцького. Сам у минулому славний співак (бас), Висоцький виховав цілу плеяду оперних артистів найвищого рівня, у нього навчались і українські співаки, в тому числі й Соломія Крушельницька.

Навчання виявилось настільки успішним, що вже 14 вересня 1880 року Мишуга постав на сцені перед львівською публікою в опері С. Монюшка "Страшний двір". Відгуки і меломанів, і преси були дуже прихильними до молодого співака. Заохочений своїми першими успіхами, Мишуга вирішує продовжити студії у Мецці всіх співаків - в Італії. Найбільшою перешкодою до здійснення мрії був брак коштів, проте шанувальники його таланту зібрали 1200 золотих ринських, і в 1881 році він вирушає до Мілану.

Подиву гідна цілеспрямованість і наполегливість, з якою Мишуга опановував в Італії свій фах: крім занять співом він вивчав анатомію і фізіологію, оволодівав італійською, німецькою, російською, англійською, французькою мовами. Досить швидко Олександр Мишуга пробував свої сили на італійській сцені. У 1883 р. відбувся дебют молодого співака в театрі м. Форлі в ліричній опері німецького композитора Ф. Флотова "Марта". Ця прем'єра стала його справжнім тріумфом, і одразу він отримує десятки привабливих пропозицій з найкращих театрів Європи.

За пречудове виконання партії Каніо в опері "Паяци" її автор - геніальний італійський композитор Руджеро Леонкавалло подарував славетному співакові свій клавір із написом: "У Мілані, вдень відкриття сезону, слухав сіньйора Філіппі в партії Каніо і був незмірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу".


Він співав в Мілані, Турині, Варшаві, Кракові, Києві, Берліні, Лондоні, Відні, Парижі... Критика не шкодує для його голосу, артистичного таланту найвищих похвал, публіка шаленіє від захвату, вистави з його участю всюди проходять з аншлагом.
"Мишуга був співаком із Божої ласки. Коли Карузо заливав блиском сили й металлу, то Мишуга чарував, а враження, яке викликала його гра, то була тайна експресії, настрою, переконуючої сили, гіпнозу і дечого, що виривалося з-під всякого аналізу. В цьому було щось, про що говорив великий Еверарді: не звук співає – співає душа!" – писав про одного з найвидатніших європейських співаків минулого століття Степан Чарнецький.

Він був блискучим Герцогом у "Ріголетто" Верді, зворушливим Йонтеком у "Гальці" Монюшка, вражаючим Фаустом в опері Гуно - зрештою, кожна з десятків його ролей залишила глибокий слід в історії оперного мистецтва.


Не менших успіхів Олександр Мишуга досяг і на педагогічній ниві, працюючи у Львові, Варшаві, Мілані, Римі, Стокгольмі і Києві. У 1904-1911 (із перервами) викладав у Музично-драматичній школі М. Лисенка в Києві, якій надавав значної фінансової підтримки. Він виховав цілу плеяду прекрасних співаків, серед них відомі наші Михайло Микиша, Марія Тессейр-Донець, Софія Мирович, Марія Гребінецька, а також Ірена Строковська, Яніна Королевич-Вайдова, Євгенія Штрассерн, Ванда Рашковська, Майя Чінберг та багато інших.


Вагомий слід залишила після себе й меценатська діяльність Мишуги. З його допомогою вийшла у світ збірка Івана Франка "Зів'яле листя". Перший том фундаментального дослідження "Українське мистецтво" теж побачив світ завдяки допомозі Олександра Мишуги Полтавському музею, який підготував цю працю. Здійснював матеріальну допомогу Театру М. Садовського, українській газеті "Рада".

Допомагав студентам і погорільцям, дитячим притулкам, різним товариствам і лікарням. А на схилі літ усе своє майно і гроші Мишуга заповів Вищому музичному інститутові імені М. Лисенка у Львові, де заснував кілька стипендій для малозабезпечених студентів...