Його ідеї наближали проголошення незалежності України

Микола Корішко Лазорський народився 27 жовтня 1884 року в Полтаві. Його предками були козаки. Закінчив Полтавську учительську семінарію. Навчався на вечірньому відділенні юридичного факультету Харківського університету. Працював у журналі "Губенского пресутсствия". За совєтської влади працював у шкільному секторі державного видавництва України. Готував шкільні хрестоматії, видав книги, "У надрах землі”,  "Моря та океани”, "Географічні етюди" тощо.

Масові арешти 30-тих років не минули й Лазорського. Він був заарештований у 1929 році і висланий на 10 років на північ. Йому пощастило, бо він залишився живий і повернувся в Україну.

З 1944 року перебував у Німеччині, працював в газетах "Українські вісті", "Голос", "Неділя", друкуючи там історичні нариси та оповідання. У 1949 році переїздить до Австралії до доньки Валентини.

Ще в Німеччині в 1946 році почав працювати над романом "Гетьман Кирило Розумовський". Закінчив в Австралії. в 1969 році. В цьому романі він висвітлює трагічні події життя нашого народу. Повстання 1734 - 1768 років (Коліївщина), придушення його польськими і московськими військами. Руйнування та ліквідацію Запорізької Січі.

На ці часи припадає діяльність останнього гетьмана України Кирила Розумовського, життя якого письменник змальовує від юних років до смерті.

Другий історичний роман "Степова квітка" Лазорський видав у 1965 році у Мюнхені. Цей роман про українку-полонянку Роксолану. , яка стала дружиною турецького Сулеймана. Під її впливом він розпустив свій гарем і стримував татар від нападів на Україну. Саме Роксолану, Сулейман називав Степовою Квіткою.

Останній роман письменника "Патріот" вийшов з друку 1969 році . В ньому він змальовує життя великого патріота України Григора Орлика, сина Пилипа Орлика і хрещеника гетьмана Івана Мазепи. Григір Орлик, потрапивши в еміграцію в 1789 році віддав усі свої сили і здібності для визволення України.

Книга історичних оповідань "Світло тіні" вийшла у Мельбурні, 1973 року,  уже після смерті атора.

Микола Панасович був талановитою і світлою людиною. Він прожив нелегке життя, зазнав переслідувань, в’язниць, поневірянь у чужих краях. Але він сплатив свій синівський борг своєму народові, написавши твори, які своєю вічно живою ідеєю наближали проголошення незалежності України.