Він створював правдиві сторінки історії не заангажовані політикою
Зосереджуючись в основному на соціально-економічних проблемах, Лазаревський менше уваги звертав на політичний занепад Гетьманщини, внаслідок колоніальної політики російського уряду. Це зумовило деяку однобокість історичної концепції вченого, що підкреслювала українська історіографія, хоча високо оцінила його вклад у розвиток історичної науки в Україні.
Лазаревський — автор близько 450 праць і статей переважно з історії Лівобережної України 17-18 ст. Головну увагу історик приділив дослідженню історії селянства — «Малоросійські посполиті селяни 1648-1788» (1866), козацької старшини і Шляхти — «Нариси дворянських родів Чернігівської губернії» (1868), «Нариси малоросійських фамілій» (1875-76), «Люди старої Малоросії» (1882-88), колонізації та землеволодіння — «Опис старої Малоросії» (1888-1902), адміністративно-судового устрою Гетьманщини — «Суди в старій Малоросії» (1898) та ін. Лазаревський видав важливі документальні публікації: «Щоденник М. Ханенка» (1884), «Сулимівський архів» (1884), «Мотижинський архів» (1890), «Щоденник генерального підскарбія Якова Маркевича» (1893-97), «Любецький архів графа Милорадовича» (1898) та ін.
Заслугою Лазаревського є те, що він ввів у наукове користування велику кількість документів, архівних матеріалів, які мають велике значення у вивченні історії Лівобережної України другої половини 17-18 століть.
Олександр Лазаревський зробив величезний внесок у діяльність історичного товариства Нестора-літописця (ІТНЛ)
Доповіді, представлені на засіданнях ІТНЛ, торкалися найрізноманітніших аспектів давньої та середньовічної історії України й Росії, загальної історії, історіографії, бібліографії, археології, літературознавства тощо. Активну участь товариство взяло в підготовці та проведенні в Києві ІІІ Археологічного з`їзду (серпень 1874 р.). З 1879 р. ІТНЛ почало видавати свій періодичний друкований орган "Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца". До кінця першого періоду функціювання товариства вийшло 7 книг "Чтений", в яких було вміщено чимало змістовних наукових праць та археографічних публікацій, різних за жанром, обсягом, важливістю та значенням.
До активної роботи в товаристві О.Лазаревського залучив відомий український історик та літературознавець М.Дашкевич. З легкої руки останнього він почав регулярно відвідувати засідання товариства, робити доповіді на його засіданнях, публікувати свої праці в "Чтениях" . Через деякий час був обраний заступником голови ІТНЛ і виконував ці обов'язки до кінця свого життя
Можна вважати, що Олександр Лазаревський став однією із знакових постатей української історичної науки. Це проявилося не лише в авторитетності його поглядів та концептуальних підходів, запропонованих у ґрунтовних наукових працях, присвячених різним аспектам соціально-економічної історії Лівобережної України другої половини XVII–XVIII ст., а й у наполегливій копіткій роботі вченого по створенню й реорганізації діяльності історичних та громадсько-політичних періодичних видань.
