Хто ж насправді співпрацював з нацистами?

Григорій Пустовіт  |  Середа, 17 березня 2010, 20:41
Cьогодні комуністи та їхні союзники по коаліції з Партії регіонів ведуть чимало розмов про нібито співпрацю ОУН-УПА з фашистами. Ці розмови підштовхують до роздумів: а як же поводилися комуністи в той час, коли реально вимальовувалася політика стосовно фашистської Німеччини у СCСР, як будували вони свої стосунки з нацистами перед війною? Занурившись у архіви тодішніх часів, дійшов висновку, що ліпше було б для комуністів узагалі цієї теми не торкатися...
Хто ж насправді співпрацював з нацистами?

Озброївшись книжками сучасних російських істориків, які, на відміну від наших, мають доступ до архівів, а саме лєнінградця Ігоря Буніча «Операція «Гроза» та Ю.Дьякова і Т. Бушуєва «Фашистський меч кувався у СCСР», виданою у 1992 році видавництвом «Советская Россия», я зрозумів: якби не тісна співпраця між двома тоталітарними режимами, то совєтський народ загалом і українці зокрема взагалі не знали б, що таке Друга Світова війна, і дата 22 червня нічого не символізувала б. ..

Наші земляки-західноукраїнці, за велінням долі опинившись у СCСР, виявили, що їх улюблений, за часів перебування при Польщі, фільм Чарлі Чапліна «Великий диктатор», у якому з'являвся двійник Гітлера в особі єврея-перукаря, в СCСР був із 1939 року заборонений. Зате у прокаті з'явилися фільми, зняті у фашистській Німеччині. Мало того, ще за часів Польщі вони мали можливість почути з німецьких радіостанцій гітлерівський марш «Майн фюрер! Майн фюрер! Майн фюрер!».

Яке ж було їхнє здивування, коли совєтські солдати почали теж його виконувати, крокуючи вулицями західноукраїнських міст і сіл, тільки з іншими словами: «Все вьіше, и вьіше, и вьіше!».

Якщо ж говорити про музичні уподобання совєтських комуністів узагалі, то вони часто співпадали з уподобаннями фашистів. Так, на прийомі у совєтському посольстві, організованому в листопаді 1940 року у зв'язку з візитом Молотова в Німеччину для зустрічі з Гітлером, друга людина в нацистській партії Гесс на акордеоні зіграв відому кожному солдату вермахта пісню «їх хатте айне камераде». Пісня Молотову дуже сподобалась, і після війни вона з'явилася в СCСР як «Пісня про червоного барабанщика».

Взагалі, у совєтських комуністів та німецьких нацистів, хоч як дивно, було багато спільного. Наприклад, любов до свастики. У перші роки совєтської влади свастика у комуністів була дуже популярною, її використовували, де треба й не треба. Справа дійшла до того, що у листопаді 1922 року в «Известиях» нарком освіти РСФСР Луначарський видав спеціальне «Попередження», в якому категорично заборонив використовувати свастику як революційний символ.

Методи боротьби у них теж співпадали. М.Бухарін, виступаючи у 1923 році з доповіддю Комінтерну на XII з'їзді РКП(б), заявив: «Характерним для методів фашистської боротьби є те, що вони більше, ніж яка-небудь інша партія, засвоїли та застосовують на практиці досвід російської революції. Якщо їх розглядати з точки зору їхніх політичних прийомів, то це повне застосування більшовицької тактики і спеціального російського більшовизму». До речі, найперший переклад гітлерівського «Майн кампф» був зроблений саме російською мовою за особистим розпорядженням Сталіна. Маршал Совєтського Союзу К.К. Рокосовський засвідчує: «Всі ми у свій час читали книжку Гітлера «Майн кампф» («Воєнно-історичний журнал», 1989 р., №4,ст.53).

Спільним ворогом комуністів і нацистів було капіталістичне суспільство. Зокрема, Гітлер 24 березня 1942 року заявив: «Потрібно ліквідувати капіталістичне суспільство». Та й не забуватимемо - ідеологічним батьком Гітлера був Готфрід Федер, автор заклику до світової революції: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», підяким, до речі, виходили не лише совєтські газети, а й нацистські в Німеччині. У німецьких газетах писали про переваги колгоспної системи у СССР, про сталінську конституцію, про передовий стаханівський рух на виробництві. Найбільшими святами у фашистській Німеччині були 1 травня, коли німці під червоними прапорами йшли на демонстрацію, як, до речі, і в СССР робили, а також 8 і 9 листопада. У СССР найбільшими святами були практично ті ж самі дати...

31 жовтня 1939 року Молотов виступив із доповіддю «Про зовнішню політику Совєтського Союзу» на позачерговій 5 сесії Верховної Ради СССР. У ній він зазначив, що «не лише безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війну за «знищення гітлеризму». В ці ж дні центральна газета совєтських комуністів «Правда» повністю надрукувала промову Гітлера на зустрічі з ветеранами нацистського руху в крупному пивному залі Мюнхена на честь чергової річниці «Пивного путчу», який відбувся 8 листопада 1923 року. Так, нібито совєтським людям дуже потрібна була ця нацистська маячня.

Після вибуху в пивній, де тільки-тільки виступив Гітлер і вчасно, як для нього, поїхав, Сталін передав Гітлеру близько 1,5 тисячі німецьких комуністів, які свого чау втекли до СССР.

Сталін хотів переконати фюрера у своїй непричетності до замаху. А комуністи? Комуністів Сталіну ніколи не було жаль: ні своїх, ні, тим більше, німецьких. Передача їх відбулася на мосту через Буг.

А 21 грудня із 61-ю річницею від дня народження Сталіна привітали Гітлер, Муссоліні та Ріббентроп. їх поздоровлення газета «Правда» та інші центральні видання розмістили першими серед безлічі привітань, у тому числі - ще декількох фашистських діячів дещо меншого рівня, але з настільки звучними іменами, що всі центральні газети СССР із текстами поздоровлень були пізніше на довгі роки поховані у спецсхови, а деякі просто вилучені та знищені. До речі, із західних лідерів Сталіна ніхто не поздоровив...

Коли ж 1 вересня 1939 року гітлерівці напали на Польщу, газета «Правда» повідомила совєтським читачам, що збройний конфлікт між Німеччиною та Польщею розпочався через напад групи польських військовослужбовців на радіостанцію у прикордонному містечку Гляйвіц. Весь світ писав правду, тільки совєтські комуністи передруковували фашистську брехню, дурячи власний народ. 8 вересня 1939 року, коли 4-та танкова дивізія німців увірвалася до Варшави, Молотов відправив Ріббентропу вітальну телеграму: «Я отримав Ваше повідомлення про те, що німецькі війська увійшли у Варшаву. Будь-ласка, передайте мої поздоровлення та привітання уряду Німеччини».

Після кривавого розподілу Польщі совєтські комуністи зустрічали фашистів не лише хлібом-сіллю та гучними бенкетами, а й проведенням спільних парадів. Так, у Бресті парад приймали фашистський генерал Гейнц Гудеріан і совєтський комкор, командир 25-го механізованого корпусу Кривошеїн. У Гродно парад переможців приймав майбутній герой Сталінграда Чуйков. Такі ж паради пройшли у Ковелі та Пінську.

Нацистсько-комуністичним союзникам було що згадати. Наприклад, коли героїчний гарнізон Брестської фортеці під командуванням польського генерала Костянтина Плісовського відбив усі атаки Гудеріана, останній звернувся за допомогою до Кривошеїна. І совєтська важка артилерія виручила своїх фашистських союзників. Польські жовніри не здались, героїчно загинувши від совєтських снарядів та нацистських куль. А які теплі братання відбулися на мосту через Буг між совєтськими та гітлерівськими солдатами! Про це Сталін у телеграмі Гітлеру скаже: «Дружба, скріплена кров'ю».

27 вересня 1939 року в Москву прилетів Іоахім фон Ріббентроп із польського питання. Був гучний бенкет, на 22-му тості радник німецького посольства Хільгер збився з рахунку. «Я почував себе як серед своїх товаришів по партії», - зізнався пізніше розчулений Ріббентроп. Тоді ж Сталін проголосив тост: «Я знаю, як німецький народ любить свого фюрера. Тому я хочу випити за його здоров'я!».

Гітлер теж пошановував Сталіна, про що свідчать його заяви: «Сталін, без сумніву, - історична особистість цілковито величезного масштабу» та «геніальний Сталін». Для порівняння, Черчілля Гітлер називав «слабовільною скотиною» і «шакалом», а Рузвельта - і «душевнохворим», і «мізерним євреєм»..,

Коли 13 листопада 1940 року в Берліні відбулася зустріч Молотова з Гітлером, останній вітав совєтського гостя нацистським привітанням підняттям руки. І це не дивно, адже кожен агресивний крок гітлерівців отримував щиру підтримку від комуністичного керівництва СССР. Так, Молотов вітав Ріббентропа у зв'язку із захопленням Норвегії: «Вітаю з блискучою висадкою!» А 17 червня 1940 року, в той самий день, коли розгромлена Франція запросила перемир'я, Молотов викликав до себе німецького посла Шуленбурга й висловив йому «найтепліші та найщирі привітання Совєтського уряду з приводу блискучих успіхів німецьких збройних сил». У СССР, на відміну від інших країн світу, закрили посольства окупованих Норвегії, Югославії та інших країн.

У січні 1940 року було створено «Товариство дружби НКВД-СС». Коли ж делегація гестапо відвідала своїх московських колег, то подарувала їм машинку для виривання нігтів. Як діє ця машинка, вони показали на німецьких комуністах, які сиділи у Суханівці...

У вересні 1939 року 36 найбільших транспортних кораблів Німеччини, у т.ч. «Бремен», «Нью-Йорк», «Швабен» та інші, переховувалися від англійського флоту в Мурманську. В Мурманськ веселити німецьких моряків прислали з Лєнінграда ансамбль російської народної пісні та танцю. Мало того, німці в Мурманськ привели трофейний корабель «Сіті оф Флінт», що викликало міжнародний скандал між СССР і США. Після цього цей пароплав відправили до німецького порту. 3 18 серпня по 1 вересня 1940 року совєтські криголами «Лєнін», «Сталін» і «Каганович» почергово й таємно провели з Мурманська до Берингової протоки німецький крейсер «Комет», щоб той вів бойові дії проти англійських торгових транспортів у Тихому океані.

Дуже інтенсивно й корисно для нацистів розвивалися торгові стосунки між СССР та Німеччиною. Якщо у 1938 році совєтський експорт у Німеччину становив 53 мільйони марок, то в перші місяці після прийняття нової торговельної угоди - 800 мільйонів марок. Майже 80% всіх матеріальних засобів, які давали Німеччині можливість вести війну у 1939-1941 роках, постачались із СCСР. Із 1 січня 1940 року по 22 червня 1941 року Німеччина отримала з СCСР: .1,5 млн. тонн зерна; 1,5 млн. кубометрів лісу; 350 тис. тонн міді; 100 тис. тонн бавовни; 2,8 млн. тонн марганцю; 1,2 млн. тонн прокату; 2 млн. тонн нафтопродуктів; 42 тис. тонн хрому; 2,7 млн. тонн брухту кольорових металів...

І це були поставки, які Німеччина нізвідки більше не отримувала, бо ніхто у світі з нацистами не хотів мати справи, крім, фактично, СССР. До початку війни СCСР поставив у Німеччину товарів на 1 млрд. марок більше, ніж Німеччина до СCСР - таке було сальдо торговельного балансу.

Після І світової війни на Німеччину наклали певні обмеження в питаннях розбудови збройних сил, їх підготовки та оснащення. Та СССР і тут надав допомогу фашистам. Німецькі літаки «Юнкерс» проектувались і будувались у Філях та Самарі, німецькі артилерійські снаряди вироблялись у Тулі та Златоусті, виробництво німецьких бойових отруйних речовин було налагоджено у Красногвардійську, а Лєнінград надав свою науково-технічну базу для створення нових німецьких підводних човнів. Перші прототипи пікіруючого бомбардувальника Ю-87 та майбутнього «Мессершмідта» пройшли випробування саме на совєтських полігонах. У Липецьку й Воронежі проходили підготовку майбутні офіцери люфтваффе, а в Казані - танкісти. 20 тисяч майбутніх офіцерів вермахту пройшли підготовку в СCСР.

Можна було б іще багато казати про дружбу і співробітництво перед війною між СССР та Німеччиною, тим більше, що про це ще буде багато написано.

Адже в Росії існує засекречена так звана «Особая папка», яка по сьогодні зберігає у собі документи, які навіть зараз бояться оприлюднити.

У цій папці знайшли «Секретні протоколи» пакту Молотова-Ріббентропа та наказ Політбюро (зі всіма підписами) про розстріл поляків у Катині. А в папці -100 000 одиниць зберігання. «Особую папку» дозволять розсекретити і опублікувати лише тоді, коли помруть усі, хто народився 1956 року. Такі, на жаль, правила оприлюднення подібних документів. То чи не чесніше було б для сучасних комуністів засудити ті дії своїх попередників, які сприяли становленню вермахту та фашистської Німеччини й у кінцевому результаті призвели до багатомільйонних жертв серед народів світу, зокрема, й колишнього СССР? І не шукати «пилинку» в чужому оці, маючи таку «дубину» у власному...

Григорій Пустовіт, голова Луцької
міської організації Спілки офіцерів

comments powered by HyperComments