Він працював над популяризацією славного українського минулого

Андрію (Адріану) Кащенку судилося стати популярним історичним повістярем, який у своїх творах популяризував славне минуле рідного народу. («Запорозька слава», «На руїнах Січі», «Під Корсунем», «Зруйноване гніздо» та інші). Основна його праця — «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» — стала бестселером.

Літературний доробок письменника не такий уже малий, враховуючи його життєві умови. Його праці ще не зібрані повністю і мало вивчені. За часів совєтської України знайомство з А. Кащенком тривало до 1933 року, на Західній — років на дванадцять довше. В роки культу і застою на його книги було накладено заборону. Але після шести десятиліть мовчання А. Кащенко знов заговорив до нових своїх читачів, починаючи від наймолодших і до тих, які щось пам'ятають про нього з літ своєї юності.

Андрій Кащенко берав активну участь у культурно-громадському житті української столиці, зближувався, зокрема, з представниками української інтелігенції — П. Стебницьким, О. Лотоцьким та іншими, які організували «Благотворительное общество издания общеполезных и дешевих книг», що видавало насамперед науково-популярну літературу.

Андрій Кащенко починав свій шлях у літературу з друкування народних легенд, переказів, казок. В 1883 році вийшла книга «Жар-птиця», або «З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи». Якби ця скромна книжка була єдиною в його творчості, то і тоді б варто було згадувати його ім'я — адже з цієї книжечки починається відлік українського художнього друкованого слова на Придніпров'ї.

Лютнева революція 1917 створила умови для національного відродження в Україні. Досить значну роль в цьому відіграло видавництво А. Кащенка, створене в 1917. Кащенко брав активну участь у діяльності відродженої Катеринославської «Просвіти» і 11 березня 1917 був обраний до складу ради товариства. 

Андрій Кащенко разом з такими діячами Катеринославської «Просвіти», як М. Богуславський, М. Кузьменко, М. Ємець, Г.Веснянка-Куличенко утворили драматичний і співочий гуртки, щоб робити українські вистави та концерти, дбали про поповнення бібліотек з українськими книжками, вживали інших засобів, щоб демонструвати й ширити придушену тоді царським режимом українську ідею. 

Довідка: Кащенко Андріан Феофанович народився 19 вересня (І жовтня) 1858 р. на хуторі Веселий нині - Вільнянського району Запорізької області. Батько письменника поміщик Катеринославської губернії Феофан Гаврилович Кащенко. Навчався в губерніальній дворянській гімназії, юнкерському училищі. Однак військова кар´єра не припала йому до душі, а тому через кілька років він вийшов у запас і влаштувався на службу на Катерининській залізниці. 

Він пише історичні оповідання «Запорозька слава» (1906), «На руїнах Січі» (1907), а також твори з сучасного життя — «Мрії і дійсність» (1906), «За що?» (1907), «Перерід» (1908), прозові твори («Славні побратими», «Над Кодацьким порогом»), історичні художні твори («Борці за правду», «Під Корсунем», «У запалі боротьби», «З Дніпра за Дунай», «Зруйноване гніздо»). 

Помер  Андрій Кащенко в Катеринославі, похований на Севастопольському цвинтарі.