Бандурист українського Полісся

За існуючим описом, його бандура мала 6 металевих обтягнутих басів на грифі і 14 приструнків на корпусі. Грав чернігівським способом, який полягає у використанні лівої руки винятково для гри на бунтах (на басах), бандура знаходиться між колінами перпендикулярно до корпусу, права рука грає винятково на приструнках, при тому використовуються переважно два пальці — вказівний та середній.

Співець володів також і лірою. Терентій Пархоменко, незважаючи на вкрай поганий зір, не був байдужим до друкованої літератури. Виконуваний ним "Невольницький плач", "Федір Безродний", "Козак Голота", "Смерть Богдана Хмельницького", "Дума про сестру й брата" були перейняті ним із видання Б.Грінченка "Думи кобзарські" (Чернігів, 1887). Він знався з М.Лисенком, у якого перейняв записану композитором "Почаївську псальму". Інші, наприклад, "Миколаю", "Сон Богородиці", "Чудо Почаївське" узяв із записів П.Чубинського та П.Безсонова. До тексту кобзар ставився вільно, дозволяючи собі деякі зміни і зазначав, що «всякий співає по своєму норову».

Постать сліпого бандуриста Терентія Пархоменка є досить помітною і неординарною, бо кому ще з українських кобзарів і лірників доводилося виступати в оперному театрі або на загальнодержавному науковому форумі; отримувати допомогу від професійних композиторів у підборі музики. Терентій Пархоменко справляв позитивні враження не лише на простих людей, а й був цікавим для професіоналів. Саме тому і зараз тривають дослідження його біографії і творчого шляху, бо його творчість є маленьким джерельцем для зміцнення національної свідомості сучасних українців.