Микола Аркас не зумів уникнути переслідувань і злиднів за свою любов до України
Найцiннiшою архiвною знахiдкою, матерiали якоiї розкривають iсторiю життя Миколи Аркаса є бiографiчна анкета, яка нинi зберiгається в Чернигiвському iсторіографiчному музеї.
«Я народився у Миколаєвi, Херсонської губернiї» - писав вiн. «Батько мiй - син вчителя Чорноморської штурманської школи». Микола Аркас, служив, як i всi його брати, у Чорноморському флотi з 1871 – 1881 рік.
Визнаючи у цiй анкетi свiй свiтогляд, як демократично-нацiональний, Микола Аркас вiдзначає першорядну роль на його формуваннi сiмейного виховання, гiмназiйних вчителiв, знайомства з творчiстю Тараса Шевченка та Миколи Куліша. Без будь-яких власних коментарiв вiн наводить висновок домашньої вчительки родини Аркасiв, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».
Мiстифiкацiя з його соцiальним статусом розпочалася у 1899 роцi у Москвi, де вiдбулася прем’єра Аркасовоi опери «Катерина». Її показували там без оголошення прiзвища автора, але репортер «Московских ведомостей» все ж зумiв якось вивудити це прiзвище, але при цьому звiв на сторiнках газети чиновника морського вiдомства до адмiрала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу мiф про росiйського адмiрала - украiнського патрiота пiшов гуляти як серед ворогiв, так i серед друзiв українства.
Шлях Аркасової опери «Катерина», написаної у 1892 роцi у друк i на сцену виявився нелегким. П’ять рокiв рукопис пролежав у цензурних вiдомствах Москви та Києва i лише у 1897 роцi вийшов у свiт в Миколаєвi за рахунок автора. На обкадинцi видання стояло лише прiзвище Т. Г. Шевченка, а авторство музики i лiбретто були прихованi криптонiмом «Н. А.», та ще й зверху присвята: «Любiй, незабутнiй жiнцi моїй Олесi». Того ж року фрагменти «Катерини» вперше пролунали у концертному виконаннi напiвпрофесiйного, напiваматорського симфонiчного оркестру Миколаївського вiддiлення Росiйського музичного товариства.
Микола Аркас не міг задовольнити всіх своїх читачів, бо його книги виходили малими накладами. Щоб хоч трішки змінити ситуацію, для видавництва книжок, Микола Аркас був змушений позичити 10 тисяч карбованцiв пiд великi відсотки.
Миколаївська «Просвiта» була третiм (однаково люблячим, як i два iнших - «Катерина» та «Iсторiя України-Русi») дiтищем Миколи Аркаса, i коштувала йому не лише значних матерiальних витрат, а й здоров’я. Адже царська влада на дiяльність «просвiт» дивилися з пiдозрою, а iх учасникiв так чи iнакше переслiдували. Не уникнув цього i Микола Аркас.
Микола Аркас останні роки життя жив у злиднях, а його родину переслідували ще довго, навіть, після його смерті.
Деякі матеріали взяті з книги М. Аркаса "Iсторiя України-Русi", "Маяк", 1994 р.
