Основоположник інтегрального українського націоналізму Дмитро Донцов

Жанна Титаренко  |  Вівторок, 30 березня 2010, 12:58
30 березня 1973 року помер український ідеолог і публіцист Дмитро Донцов. Він активно відстоював ідеї збереження культурних традицій, православного християнства і не приховуючи ні від кого свою громадську національну позицію, публічно виступав проти совєтської окупації України.
Основоположник інтегрального українського націоналізму Дмитро Донцов

Другу Світову війну Дмитро Донцов вважав боротьбою двох окупантів за право брати з наших земель матеріальні блага, використовуючи працю українського народу, знищуючи його мову, культуру, інтелігенцію і все, що взагалі можливо знищити.

Дмитро Донцов прагнув до зменшення сили та повноважень державної влади. Інтелігенція була для нього джерелом демократичних ідей і скарбницею національних традицій.

Еволюцію свого народу Дмитро Донцов вивчав через лупу історії та церковних книг. У тодішньому українському суспільстві описував проблеми байдужості населення, а особливо молоді, слабкість громадських позицій і нездатність захищати свої права.

Совєтська влада знищувала українських націоналістів, як морально, так і фізично, тому Дмитро Донцов був вимушений мігрувати до Канади, продовжувати свою працю там, допомагаючи діаспорі у зміцненні національних ідей і збереженні культурних традицій.

Довідка: Дмитро Донцов народився 30 серпня (за іншими даними 10 вересня) 1883 року. В 1900 після закінчення Мелітопольського реального училища залишає рідне місто і переїздить до Царського Села біля Петербурга, де продовжує освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчує 1907 року.

Студентом розпочинає інтенсивну політичну діяльність, і 1905 р. вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі заарештовують (1905 р. у Петербурзі та 1908 р. у Києві), після другого арешту й восьми місяців ув'язнення, заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїжджає в Галичину, потім в Австро-Угорщину. У 1909—1911 роках Дмитро Донцов учиться у Віденському університеті, там же одружується з українською студенткою Марією Бачинською. Провчившись 4 семестри в Відні, 1911 р. переїжджає до Львова, де продовжує навчання. 1917 року одержує ступінь доктора юридичних наук.

1913 року Донцов через конфлікт на національному ґрунті виходить з УСДРП. Стає першим головою Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року.

З 1914 р. живе у Відні й Берліні, а з 1916 р. — у Швейцарії, активно включається в роботу Союзу Визволення України, який відтак очолює. На початку 1918 р. повертається до Києва, де працює в гетьманських урядових структурах, стає директором Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського. Створює (разом з В. Липинським, В. Шеметом) Партію хліборобів-демократів.

Протягом 1919—1921 рр. — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР в Берні (Швейцарія).

З 1922 р. — знов у Львові, редагує журнали «Літературно-науковий вісник», «Заграва», «Вісник», друкується в німецькій, швейцарській та польській періодиці.

Видає бібліографічні статті, «Муссоліні», «А.Гітлер», пререкладає «Майн Кампф» українською мовою.

У 1926 р. пише свою провідну роботу «Націоналізм».

У 1939 р. емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 р. до самої смерті живе в Монреалі (Канада), там же в 1948-53 рр. викладав українську літературу в місцевому університеті.

Помер 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

comments powered by HyperComments